МИНУЛІ ПОДІЇ ООЛ
Вшанування лемківської культури на 6-й «Ватрі» у США
Організація Оборони Лемківщини (ООЛ) у США 23-26 червня вже шостий рік поспіль провела свій фестиваль «Лемківська Ватра» в Оселі Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью-Йорк.
В той час як на решті території штату Нью-Йорк падав дощ, в Оселі СУМ світило сонце, і сотні гостей на фестивалі мали можливість дивитися чудовий концерт та чути пісні лемківських Карпат.
На офіційному відкритті «Ватри» пан Василь Гаргай – «староста» чи ведучий – привітав усіх гостей та запросив на сцену голову ООЛ пана Зенона Гальковича, голову Фундації Дослідження Лемківщини пана Стефана Гованського, почесного голову Фундації Дослідження Лемківщини пана Мирона Миця, запрошеного представника пані Катерину Мицьо та колишнього голову ООЛ пана Юліана Котляра, а також інших представників Відділів ООЛ.
У своїй вітальній промові пан Галькович підкреслив важливість проведення «Ватри» кожного року, стверджуючи українською мовою: «Вона збирає та єднає людей. Такі лемківські фестивалі кожного року відбуваються у Польщі, Україні, Словаччині, Сербії та Канаді – всюди у світі, куди доля розкидала лемків з вічно присутньої у їх серцях батьківщини». Пан Галькович проінформував аудиторію, що того ж самого дня, наприклад, відбувалася «Ватра» у Свіднику, Словаччина.
Потім пан Гованський побажав гостям гарного фестивалю, нагадуючи усім, що організація діаспорою таких заходів як «Ватра» є традицією, яка започаткувалася ще у часи еміграції лемків до США перед Другою Світовою війною. Пан Гованський зауважив, що у Лемківському Музеї у Стемфорді є фотографія емігрантів з лемківського села Вислоки Великої, які святкували її на фермі у Пенсільванії 6 серпня 1939р.
Після того на сцену були запрошені пан Котляр та інші члени ООЛ, серед яких Іван Завада, Іван Васічко та Андрій Кащак, для того щоб запалити традиційну ватру фестивалю. Під час запалювання музиканти гуртів «Четверта Хвиля», «Під Облачком» та «Метелиця» співали традиційну лемківську пісню «Гори наші Карпати». Таким чином, концертна програма фестивалю, яку вели ведучі Анна Прегнер та Степан Шерилів, почалася зі звучання лемківської музики на місці проведення фестивалю та сліз ностальгії в очах багатьох, хто згадував свою батьківщину.
Концертна програма включала в себе виступи професіоналів та аматорів, співаків і танцюристів, початківців та досвідчених виконавців, таких як танцювальні колективи «Мрія» з Пассеїку, штат Нью-Джерсі, «Іскра» з Віппани з того ж штату та «Барвінок» з Асторії, штат Нью-Йорк; молодих виконавців, як от сестри Лідія та Габріелла Орос, Інна Сидорак та Віка Голубєва; ансамблів «Відлуння» та «Черес»; співака Гриця Бобули зі Львова, Україна; балетної групи під керівництвом Наталії Лемішки та гумориста Петра Висоцького.
Впродовж дня в повітрі було чути запах смаженого поросяти – вже щорічної традиції на «Ватрі», і гості мали можливість спробувати шматочок цієї страви, а також багато інших українських наїдків, таких як вареники, ковбаса з квашеною капустою та гарячий борщ.
А потім від вечора аж до самого ранку гості мали можливість розважатися на двох танцювальних забавах: надворі з гуртом «Галичани» або ж всередині з музичними групами «Будем разом» та «Четверта хвиля».
В неділю 25 червня фестиваль продовжився богослужінням о 10 год. в Лемківській Каплиці, нещодавно побудованій в пам’ять жертв Акції «Вісла» та освяченій в ім’я Святого Архангела Михаїла. Отець Богдан Данило, ректор семінарії Святого Василія Великого у Стемфорді, штат Коннектикут, проводив богослужіння, а співав на ньому хор «Аколлада» з Філадельфії, штат Пенсільванія.
Після служби продовжилася концертна програма з музичними і танцювальними виступами.
Пані Катерина Мицьо виголосила свою програмну промову «Руїни українського Закерзоння», з якої слухачі, особливо народжені в США, дізналися багато історичної інформації.
«Ватра» нарешті підійшла до кінця, різні музичні гурти заспівали традиційну лемківську пісню «Ой верше мій верше», а організатори фестивалю подякували всім, хто, пожертвував своїм часом, виступав та відвідав фестиваль.
Як і кожного року, напис над воротами Оселі СУМ «До зустрічі наступного року» запрошував гостей фестивалю, що поверталися додому, приїхати на 7-у щорічну «Лемківську Ватру», яка вже запланована на 23-24 червня 2007р.
Автор статті Діана Гованська
Top of page
Організація Оборони Лемківщини (ООЛ) у США 23-26 червня вже шостий рік поспіль провела свій фестиваль «Лемківська Ватра» в Оселі Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью-Йорк.
В той час як на решті території штату Нью-Йорк падав дощ, в Оселі СУМ світило сонце, і сотні гостей на фестивалі мали можливість дивитися чудовий концерт та чути пісні лемківських Карпат.
На офіційному відкритті «Ватри» пан Василь Гаргай – «староста» чи ведучий – привітав усіх гостей та запросив на сцену голову ООЛ пана Зенона Гальковича, голову Фундації Дослідження Лемківщини пана Стефана Гованського, почесного голову Фундації Дослідження Лемківщини пана Мирона Миця, запрошеного представника пані Катерину Мицьо та колишнього голову ООЛ пана Юліана Котляра, а також інших представників Відділів ООЛ.
У своїй вітальній промові пан Галькович підкреслив важливість проведення «Ватри» кожного року, стверджуючи українською мовою: «Вона збирає та єднає людей. Такі лемківські фестивалі кожного року відбуваються у Польщі, Україні, Словаччині, Сербії та Канаді – всюди у світі, куди доля розкидала лемків з вічно присутньої у їх серцях батьківщини». Пан Галькович проінформував аудиторію, що того ж самого дня, наприклад, відбувалася «Ватра» у Свіднику, Словаччина.
Потім пан Гованський побажав гостям гарного фестивалю, нагадуючи усім, що організація діаспорою таких заходів як «Ватра» є традицією, яка започаткувалася ще у часи еміграції лемків до США перед Другою Світовою війною. Пан Гованський зауважив, що у Лемківському Музеї у Стемфорді є фотографія емігрантів з лемківського села Вислоки Великої, які святкували її на фермі у Пенсільванії 6 серпня 1939р.
Після того на сцену були запрошені пан Котляр та інші члени ООЛ, серед яких Іван Завада, Іван Васічко та Андрій Кащак, для того щоб запалити традиційну ватру фестивалю. Під час запалювання музиканти гуртів «Четверта Хвиля», «Під Облачком» та «Метелиця» співали традиційну лемківську пісню «Гори наші Карпати». Таким чином, концертна програма фестивалю, яку вели ведучі Анна Прегнер та Степан Шерилів, почалася зі звучання лемківської музики на місці проведення фестивалю та сліз ностальгії в очах багатьох, хто згадував свою батьківщину.
Концертна програма включала в себе виступи професіоналів та аматорів, співаків і танцюристів, початківців та досвідчених виконавців, таких як танцювальні колективи «Мрія» з Пассеїку, штат Нью-Джерсі, «Іскра» з Віппани з того ж штату та «Барвінок» з Асторії, штат Нью-Йорк; молодих виконавців, як от сестри Лідія та Габріелла Орос, Інна Сидорак та Віка Голубєва; ансамблів «Відлуння» та «Черес»; співака Гриця Бобули зі Львова, Україна; балетної групи під керівництвом Наталії Лемішки та гумориста Петра Висоцького.
Впродовж дня в повітрі було чути запах смаженого поросяти – вже щорічної традиції на «Ватрі», і гості мали можливість спробувати шматочок цієї страви, а також багато інших українських наїдків, таких як вареники, ковбаса з квашеною капустою та гарячий борщ.
А потім від вечора аж до самого ранку гості мали можливість розважатися на двох танцювальних забавах: надворі з гуртом «Галичани» або ж всередині з музичними групами «Будем разом» та «Четверта хвиля».
В неділю 25 червня фестиваль продовжився богослужінням о 10 год. в Лемківській Каплиці, нещодавно побудованій в пам’ять жертв Акції «Вісла» та освяченій в ім’я Святого Архангела Михаїла. Отець Богдан Данило, ректор семінарії Святого Василія Великого у Стемфорді, штат Коннектикут, проводив богослужіння, а співав на ньому хор «Аколлада» з Філадельфії, штат Пенсільванія.
Після служби продовжилася концертна програма з музичними і танцювальними виступами.
Пані Катерина Мицьо виголосила свою програмну промову «Руїни українського Закерзоння», з якої слухачі, особливо народжені в США, дізналися багато історичної інформації.
«Ватра» нарешті підійшла до кінця, різні музичні гурти заспівали традиційну лемківську пісню «Ой верше мій верше», а організатори фестивалю подякували всім, хто, пожертвував своїм часом, виступав та відвідав фестиваль.
Як і кожного року, напис над воротами Оселі СУМ «До зустрічі наступного року» запрошував гостей фестивалю, що поверталися додому, приїхати на 7-у щорічну «Лемківську Ватру», яка вже запланована на 23-24 червня 2007р.
Автор статті Діана Гованська
Top of page
Четверта щорічна “Лемківська Ватра» у США презентує культуру Лемківщини
ЕЛЛЕНВІЛ, штат Нью-Йорк. – Лише одна співачка українського канадського квартету «Метелиця» має лемківське коріння, але це не завадило групі співати лемківських пісень з рештою виконавців. «Рідна Лемківщина, зелені Карпати, де б не був лемко, він має Вас пам’ятати», - співали разом «Метелиця» та інші учасники на закритті четвертої щорічної Лемківської Ватри, фестивалю лемківської культури, що відбувся 25-27 червня в Оселі Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью-Йорк.
Можливо, учасниці гурту «Метелиця» не змогли сповна відчути значення тексту цієї пісні, що описує біль насильного переселення з батьківщини, як це сталося з лемками під час та після Другої Світової війни. Але співачки – Анастасія Бачинська, Оксана Нагірна, Аніта Туз та Катерина Туз – все-таки висловили любов до лемківських пісень та музики, як вони хором стверджували після одного із своїх виступів.
«Ми одразу почали співати лемківських пісень. Вони нас об’єднали і принесли успіх. Нас окриляло те, що вони подобаються публіці», - сказала одна із учасниць групи, які разом співають а капела з жовтня 2002р.
«Їх хочеться співати, вони милують слух. Слова несуть велике смислове навантаження. Вони різноманітні – від щасливих, веселих пісень до пісень про покидання рідних земель», - додає інша.
«Вони подобаються людям, і не лише лемкам. Вони унікальні», - сказала ще одна учасниця.
Плекати любов до лемківської культури серед лемків та більшої україно-американської громади і ставить собі за мету «Ватра», яка цього року складалася з двох днів виступів, ярмарку лемківських сувенірів та закладання фундаменту пам’ятної каплиці.
Організована Організацією Оборони Лемківщини (знаної під акронімом ООЛ), четверта щорічна «Лемківська Ватра» зустрічала різноманітних музичних виконавців з України (Аничка, Роман Цимбала), Канади (тріо «Карпати», ансамбль «Під облачком», «Метелиця») та Сполучених Штатів (ансамбль «Відлуння», ансамбль «Львів’яни», дует сестер Орос, дует сестер Павлишин та танцювальний гурт «Маки»).
Аничка, львівська співачка Анна Чеберенчик, виступала на американській «Ватрі» вперше, раніше вона брала участь у лемківських фестивалях у Польщі, Канаді та Україні. Родина пані Чеберенчик з лемківського села Овчари була переселена до Української РСР в рамках польсько-радянської угоди обміну населення в 1944-46рр. (Доповідь на тему депортацій 1944-46рр. була представлена на цьогорічній Ватрі редактором та журналістом Осипом Рошкою).
Пані Чеберенчик, яка співає лемківські народні пісні в сучасній обробці, каже, що пам’ятає розповіді своєї бабці про переселення і глибоко переживає історію своїх родичів.
«Кожна лемківська пісня є рідною для мене», - сказала пані Чеберенчик українською мовою. «Історія лемків цікава, бо вона стосується моїх коренів. Важко пояснити ці відчуття, якщо людина не пережила це сама: коли тобі кажуть взяти з собою не більше декількох кілограмів на плечі та їхати геть!»
Ансамбль «Під облачком» тим часом зауважив, що «Ватра» в Елленвілі спричинилася до створення їхньої групи. Після відвідання минулої «Ватри» члени ансамблю Івона Коваль, Оля Поланскі, Галя Чеховська, Беата Базилевич вирішили виступати разом та, як вони сказали, запозичили назву своєї групи з твору про кохання лемківського письменника Семана Мадзелана.
«Цього року програма була чудова. Навіть у вихідні на День праці немає такої програми», - говорив Василь Гаргай, організаційний голова «Ватри», українською мовою. Одягнений у традиційний лемківський костюм – синій прикрашений камзол (відомий під назвою «лябик» чи «друшляк») та білі вишивані штани («холосні») - пан Гаргай був на фестивалі старостою та ведучим цього заходу.
«Ватра» має на меті об’єднувати людей, щоби вони не забули про нас, адже лемки були, є і будуть в майбутньому», - сказав пан Гаргай, який був переселений зі свого рідного села Команча на північ Польщі під час Акції «Вісла», операції 1947р., яка мала на меті розселення та насильну асиміляцію цієї української меншини у Польщі.
Представники молодшого покоління лемків Лена Гованська та Андрій Хомик також захотіли зберегти лемківський дух, але вже шляхом створення та продажу футболок на гумористичну лемківську тематику. Одна з футболок, приміром, мала зображення пляшки «кропки», ефірного напою, який був поширеним на Лемківщині, та напис «Справжній лемко», а інша – крілика у лемківському народному костюмі та напис «Обійми мене, я лемко».
Як повідомив пан Галькович, близько 1000 людей приїхали на «Ватру». Багато вислови«Я хотіла створити щось смішне та позитивне, і привити лемківську гордість, ось що мають на меті ці футболки. Ви буквально носите їх у себе на грудях і показуєте усім, що Ви лемко», - сказала Лена Гованська. «Я також хотіла розрекламувати нашу «Ватру», створити гарний сувенір, який люди могли б забрати з собою. «Ватра» в Елленвілі лише зароджується і має величезний потенціал, отож коли люди носитимуть такі футболки, вони розповідатимуть про неї лемкам та іншим українцям. Я дуже хочу, щоб ці футболки сприяли поширенню лемківського духу не лише протягом цих трьох днів «Ватри»».
Ще один спосіб, в який ООЛ намагається зберегти лемківську культуру та історію, - це будівництво в Оселі СУМ каплички для вшанування жертв Акції «Вісла». Недільна літургія відбулася на місці, де стоятиме капличка, спорудження якої вже почалося особливим благословенням майбутньої будівлі. Каплиця, будівництво якої, як сказав архітектор Теодор Боднар, займе від чотирьох до шести тижнів, буде споруджена у вертикальному дерев’яному стилі, характерному для традиційних лемківських церков.
Голова ООЛ Зенон Галькович, висловлюючи свою гордість «Ватрою», також висловив жаль, що багато людей з ширшої української громади не приїхали на лемківський фестиваль та не розділили радість з приводу планів побудови нової каплиці.
«Гарно бути лемком. Ти веселишся. Ти серед своїх людей. І ти відчуваєш родинність. Фестиваль продовжуватиме своє існування, тому що це частина нашої місії – увіковічити лемківську культуру», - сказав пан Галькович. «Я був дуже розчарований, одначе, коли ми не побачили людей, які просили лемків підтримати їх. Коли відбувається якась демонстрація, нам говорять: «Це ваша національна справа». Ми сподівалися побачити, як декотрі з цих українських патріотів приїдуть повеселитися з лемками та підтримають благородну справу – будівництво каплиці для вшанування жертв Акції «Вісла»». ли в загальному хороші враження від фестивалю, на якому також відбулися футбольний матч, смаження поросяти та суботні танці (забава).
«Тут дуже гарно. Сподіваюся, вони не змінять лемківський фестиваль на фестиваль український», - сказала Гелена Ксенич, яка приїхала на «Ватру» з Міссісоги, провінція Онтаріо, і чия родина перед переселенням під час Акції «Вісла» проживала в лемківському селі Бінчарова. «Я б хотіла побачити тут більше лемківських традицій, тому ще це є моєю лемківською традицією з дитинства», - додала вона.
Хоча її не можна порівняти з Лемківською «Ватрою», яка щорічно проводиться у горах Лемківщини в Ждині, «Ватра» в Елленвілі робить значний прогрес», - зауважив Уолтер Максимович, який є адміністратором сайту www.lemko.org .
«Для мене є дуже важливим зустрічатися з іншими людьми особисто», - говорить пан Максимович. «Я вважаю, що з нашими людьми повелися дуже несправедливо. Незважаючи на те, що ми не надто добре організовані, не маємо підтримки, ми робимо усе від нас залежне».
Схвальні відгуки були також отримані не лише від лемків, як от, наприклад, від Атаназія Стефурака з Лехайтону, штат Пенсільванія, гуцула за походженням.
«Я мушу привітати лемків», - зауважив пан Стефурак, який приїхав на «Ватру» зі своєю дружиною-лемкинею. «Вони єднаються краще, аніж бойки чи гуцули».
І тому, хоча слова останньої сумної пісні, заспіваної гуртом «Метелиця» та рештою виконавців на «Ватрі», звучать «Вже мені так не буде, як було раніше» («Юж мі так не буде, як мі биво перше»), такі заходи як «Лемківська Ватра» вселяють надію, що лемківська культура буде передаватися наступним поколінням.
________________________________________________________________________________________________________________________
Для отримання більш детальної інформації про Організацію Оборони Лемківщини читачі можуть звертатися
до пана Гальковича за тел. (201) 692-147 .
Для отримання більш детальної інформації про фестиваль «Лемківська Ватра» звертайтеся до пана Гаргая за тел. (973) 772-3344
Source: The Ukrainian Weekly, July 25, 2004, No. 30, Vol. LXXII; Article written by Diana Howansky Top of page
ЕЛЛЕНВІЛ, штат Нью-Йорк. – Лише одна співачка українського канадського квартету «Метелиця» має лемківське коріння, але це не завадило групі співати лемківських пісень з рештою виконавців. «Рідна Лемківщина, зелені Карпати, де б не був лемко, він має Вас пам’ятати», - співали разом «Метелиця» та інші учасники на закритті четвертої щорічної Лемківської Ватри, фестивалю лемківської культури, що відбувся 25-27 червня в Оселі Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью-Йорк.
Можливо, учасниці гурту «Метелиця» не змогли сповна відчути значення тексту цієї пісні, що описує біль насильного переселення з батьківщини, як це сталося з лемками під час та після Другої Світової війни. Але співачки – Анастасія Бачинська, Оксана Нагірна, Аніта Туз та Катерина Туз – все-таки висловили любов до лемківських пісень та музики, як вони хором стверджували після одного із своїх виступів.
«Ми одразу почали співати лемківських пісень. Вони нас об’єднали і принесли успіх. Нас окриляло те, що вони подобаються публіці», - сказала одна із учасниць групи, які разом співають а капела з жовтня 2002р.
«Їх хочеться співати, вони милують слух. Слова несуть велике смислове навантаження. Вони різноманітні – від щасливих, веселих пісень до пісень про покидання рідних земель», - додає інша.
«Вони подобаються людям, і не лише лемкам. Вони унікальні», - сказала ще одна учасниця.
Плекати любов до лемківської культури серед лемків та більшої україно-американської громади і ставить собі за мету «Ватра», яка цього року складалася з двох днів виступів, ярмарку лемківських сувенірів та закладання фундаменту пам’ятної каплиці.
Організована Організацією Оборони Лемківщини (знаної під акронімом ООЛ), четверта щорічна «Лемківська Ватра» зустрічала різноманітних музичних виконавців з України (Аничка, Роман Цимбала), Канади (тріо «Карпати», ансамбль «Під облачком», «Метелиця») та Сполучених Штатів (ансамбль «Відлуння», ансамбль «Львів’яни», дует сестер Орос, дует сестер Павлишин та танцювальний гурт «Маки»).
Аничка, львівська співачка Анна Чеберенчик, виступала на американській «Ватрі» вперше, раніше вона брала участь у лемківських фестивалях у Польщі, Канаді та Україні. Родина пані Чеберенчик з лемківського села Овчари була переселена до Української РСР в рамках польсько-радянської угоди обміну населення в 1944-46рр. (Доповідь на тему депортацій 1944-46рр. була представлена на цьогорічній Ватрі редактором та журналістом Осипом Рошкою).
Пані Чеберенчик, яка співає лемківські народні пісні в сучасній обробці, каже, що пам’ятає розповіді своєї бабці про переселення і глибоко переживає історію своїх родичів.
«Кожна лемківська пісня є рідною для мене», - сказала пані Чеберенчик українською мовою. «Історія лемків цікава, бо вона стосується моїх коренів. Важко пояснити ці відчуття, якщо людина не пережила це сама: коли тобі кажуть взяти з собою не більше декількох кілограмів на плечі та їхати геть!»
Ансамбль «Під облачком» тим часом зауважив, що «Ватра» в Елленвілі спричинилася до створення їхньої групи. Після відвідання минулої «Ватри» члени ансамблю Івона Коваль, Оля Поланскі, Галя Чеховська, Беата Базилевич вирішили виступати разом та, як вони сказали, запозичили назву своєї групи з твору про кохання лемківського письменника Семана Мадзелана.
«Цього року програма була чудова. Навіть у вихідні на День праці немає такої програми», - говорив Василь Гаргай, організаційний голова «Ватри», українською мовою. Одягнений у традиційний лемківський костюм – синій прикрашений камзол (відомий під назвою «лябик» чи «друшляк») та білі вишивані штани («холосні») - пан Гаргай був на фестивалі старостою та ведучим цього заходу.
«Ватра» має на меті об’єднувати людей, щоби вони не забули про нас, адже лемки були, є і будуть в майбутньому», - сказав пан Гаргай, який був переселений зі свого рідного села Команча на північ Польщі під час Акції «Вісла», операції 1947р., яка мала на меті розселення та насильну асиміляцію цієї української меншини у Польщі.
Представники молодшого покоління лемків Лена Гованська та Андрій Хомик також захотіли зберегти лемківський дух, але вже шляхом створення та продажу футболок на гумористичну лемківську тематику. Одна з футболок, приміром, мала зображення пляшки «кропки», ефірного напою, який був поширеним на Лемківщині, та напис «Справжній лемко», а інша – крілика у лемківському народному костюмі та напис «Обійми мене, я лемко».
Як повідомив пан Галькович, близько 1000 людей приїхали на «Ватру». Багато вислови«Я хотіла створити щось смішне та позитивне, і привити лемківську гордість, ось що мають на меті ці футболки. Ви буквально носите їх у себе на грудях і показуєте усім, що Ви лемко», - сказала Лена Гованська. «Я також хотіла розрекламувати нашу «Ватру», створити гарний сувенір, який люди могли б забрати з собою. «Ватра» в Елленвілі лише зароджується і має величезний потенціал, отож коли люди носитимуть такі футболки, вони розповідатимуть про неї лемкам та іншим українцям. Я дуже хочу, щоб ці футболки сприяли поширенню лемківського духу не лише протягом цих трьох днів «Ватри»».
Ще один спосіб, в який ООЛ намагається зберегти лемківську культуру та історію, - це будівництво в Оселі СУМ каплички для вшанування жертв Акції «Вісла». Недільна літургія відбулася на місці, де стоятиме капличка, спорудження якої вже почалося особливим благословенням майбутньої будівлі. Каплиця, будівництво якої, як сказав архітектор Теодор Боднар, займе від чотирьох до шести тижнів, буде споруджена у вертикальному дерев’яному стилі, характерному для традиційних лемківських церков.
Голова ООЛ Зенон Галькович, висловлюючи свою гордість «Ватрою», також висловив жаль, що багато людей з ширшої української громади не приїхали на лемківський фестиваль та не розділили радість з приводу планів побудови нової каплиці.
«Гарно бути лемком. Ти веселишся. Ти серед своїх людей. І ти відчуваєш родинність. Фестиваль продовжуватиме своє існування, тому що це частина нашої місії – увіковічити лемківську культуру», - сказав пан Галькович. «Я був дуже розчарований, одначе, коли ми не побачили людей, які просили лемків підтримати їх. Коли відбувається якась демонстрація, нам говорять: «Це ваша національна справа». Ми сподівалися побачити, як декотрі з цих українських патріотів приїдуть повеселитися з лемками та підтримають благородну справу – будівництво каплиці для вшанування жертв Акції «Вісла»». ли в загальному хороші враження від фестивалю, на якому також відбулися футбольний матч, смаження поросяти та суботні танці (забава).
«Тут дуже гарно. Сподіваюся, вони не змінять лемківський фестиваль на фестиваль український», - сказала Гелена Ксенич, яка приїхала на «Ватру» з Міссісоги, провінція Онтаріо, і чия родина перед переселенням під час Акції «Вісла» проживала в лемківському селі Бінчарова. «Я б хотіла побачити тут більше лемківських традицій, тому ще це є моєю лемківською традицією з дитинства», - додала вона.
Хоча її не можна порівняти з Лемківською «Ватрою», яка щорічно проводиться у горах Лемківщини в Ждині, «Ватра» в Елленвілі робить значний прогрес», - зауважив Уолтер Максимович, який є адміністратором сайту www.lemko.org .
«Для мене є дуже важливим зустрічатися з іншими людьми особисто», - говорить пан Максимович. «Я вважаю, що з нашими людьми повелися дуже несправедливо. Незважаючи на те, що ми не надто добре організовані, не маємо підтримки, ми робимо усе від нас залежне».
Схвальні відгуки були також отримані не лише від лемків, як от, наприклад, від Атаназія Стефурака з Лехайтону, штат Пенсільванія, гуцула за походженням.
«Я мушу привітати лемків», - зауважив пан Стефурак, який приїхав на «Ватру» зі своєю дружиною-лемкинею. «Вони єднаються краще, аніж бойки чи гуцули».
І тому, хоча слова останньої сумної пісні, заспіваної гуртом «Метелиця» та рештою виконавців на «Ватрі», звучать «Вже мені так не буде, як було раніше» («Юж мі так не буде, як мі биво перше»), такі заходи як «Лемківська Ватра» вселяють надію, що лемківська культура буде передаватися наступним поколінням.
________________________________________________________________________________________________________________________
Для отримання більш детальної інформації про Організацію Оборони Лемківщини читачі можуть звертатися
до пана Гальковича за тел. (201) 692-147 .
Для отримання більш детальної інформації про фестиваль «Лемківська Ватра» звертайтеся до пана Гаргая за тел. (973) 772-3344
Source: The Ukrainian Weekly, July 25, 2004, No. 30, Vol. LXXII; Article written by Diana Howansky Top of page
• Майстер-клас Лемківської писанки
• Національні Збори OOЛ завершились обранням нового Голови
• Лемківська Ватра в США горіла вже в тринадцятий раз.
• ХІІ Лемківська Ватра в США.
• Лемківська Ватра в Еленвільских Карпатах - Десята, Ювілейна.
• XXVIII Kрайовий з'їзд Організації Оборони Лемківщини.
• Голова ООЛ З.Галькович зустрічається з головою СФУЛО В.Ропецьким у Львові.
• Особливий рік для щорічного фестивалю української лемківської організації.
• Президент України відкриває фестиваль у Польщі.
• Вшанування лемківської культури на 6-й «Ватрі» у США.
• Новозбудована лемківська каплиця освячена під час 5-ї щорічної «Лемківської Ватри».
• Що собою представляє ООЛ?
• Четверта щорічна «Лемківська Ватра» у США презентує культуру Лемківщини.
• Етнічний лемко виграє судовий позов щодо присвоєння власності
• Національні Збори OOЛ завершились обранням нового Голови
• Лемківська Ватра в США горіла вже в тринадцятий раз.
• ХІІ Лемківська Ватра в США.
• Лемківська Ватра в Еленвільских Карпатах - Десята, Ювілейна.
• XXVIII Kрайовий з'їзд Організації Оборони Лемківщини.
• Голова ООЛ З.Галькович зустрічається з головою СФУЛО В.Ропецьким у Львові.
• Особливий рік для щорічного фестивалю української лемківської організації.
• Президент України відкриває фестиваль у Польщі.
• Вшанування лемківської культури на 6-й «Ватрі» у США.
• Новозбудована лемківська каплиця освячена під час 5-ї щорічної «Лемківської Ватри».
• Що собою представляє ООЛ?
• Четверта щорічна «Лемківська Ватра» у США презентує культуру Лемківщини.
• Етнічний лемко виграє судовий позов щодо присвоєння власності
Голова ООЛ З.Галькович зустрічається з головою СФУЛО В.Ропецьким у Львові
Перебуваючи в травні у Львові по особистих справах, я зателефонував панові Володимиру Ропецькому та панові Олександру Венгриновичу, щоб висловити своє шанування та домовився про зустріч з обома панами. Я запропонував зустрітися, щоб обмінятися думками щодо напрямків діяльності лемківського руху та інших нагальних питань. Зустріч відбулася 13 травня 2008р. Мене запросили до офісу Всеукраїнського Товариства «Лемківщина» (ВУТЛ). На зустрічі були присутніми О.Венгринович, голова ВУТЛ, пані Агнеса Ропецька та два члени новоствореного Виконавчого Комітету СФУЛО, які разом з паном Ропецьким проводили зустріч. Наша розмова була відвертою; обидві сторони висловили свої стійкі погляди щодо певної тематики, особливо стосовно питання русинства, що прокрадається до лемківських організацій та підтримується паном Ропецьким та паном Венгриновичем. Після підведення коротких підсумків зустрічі я висловив думку, що нам потрібно зустрітися з усіма організаціями-членами СФУЛО для обговорення запропонованого статуту СФУЛО, а також резолюції щодо питання русинства. Я висунув наступну пропозицію: Світовий Конгрес Українців (СКУ) 20-22 серпня 2008р. проводитиме збори у Києві, і оскільки усі країни-члени СФУЛО будуть присутніми на СКУ, правління СФУЛО слід провести зустріч Виконавчого Комітету лемків у Києві для обговорення цих питань. Пан Олександр Венгринович та пан Ропецький погодилися, що ця подія представлятиме оптимальну нагоду для того, щоб посадити обидві сторони за стіл переговорів. Я порадив їм звернутися до професора Івана Щерби (колишнього голови СФУЛО) за допомогою в організації цієї конференції лемків, оскільки професор Щерба має досвід організації такого роду заходів. Він організовував подібну зустріч усіх лемківських представників на останньому зібранні СКУ у 2003р.
Ми по-дружньому розпрощалися і, щоб закріпити нашу домовленість, зробили офіційне фото учасників.
Зенон Галькович, голова ООЛ Top of the page
Перебуваючи в травні у Львові по особистих справах, я зателефонував панові Володимиру Ропецькому та панові Олександру Венгриновичу, щоб висловити своє шанування та домовився про зустріч з обома панами. Я запропонував зустрітися, щоб обмінятися думками щодо напрямків діяльності лемківського руху та інших нагальних питань. Зустріч відбулася 13 травня 2008р. Мене запросили до офісу Всеукраїнського Товариства «Лемківщина» (ВУТЛ). На зустрічі були присутніми О.Венгринович, голова ВУТЛ, пані Агнеса Ропецька та два члени новоствореного Виконавчого Комітету СФУЛО, які разом з паном Ропецьким проводили зустріч. Наша розмова була відвертою; обидві сторони висловили свої стійкі погляди щодо певної тематики, особливо стосовно питання русинства, що прокрадається до лемківських організацій та підтримується паном Ропецьким та паном Венгриновичем. Після підведення коротких підсумків зустрічі я висловив думку, що нам потрібно зустрітися з усіма організаціями-членами СФУЛО для обговорення запропонованого статуту СФУЛО, а також резолюції щодо питання русинства. Я висунув наступну пропозицію: Світовий Конгрес Українців (СКУ) 20-22 серпня 2008р. проводитиме збори у Києві, і оскільки усі країни-члени СФУЛО будуть присутніми на СКУ, правління СФУЛО слід провести зустріч Виконавчого Комітету лемків у Києві для обговорення цих питань. Пан Олександр Венгринович та пан Ропецький погодилися, що ця подія представлятиме оптимальну нагоду для того, щоб посадити обидві сторони за стіл переговорів. Я порадив їм звернутися до професора Івана Щерби (колишнього голови СФУЛО) за допомогою в організації цієї конференції лемків, оскільки професор Щерба має досвід організації такого роду заходів. Він організовував подібну зустріч усіх лемківських представників на останньому зібранні СКУ у 2003р. Ми по-дружньому розпрощалися і, щоб закріпити нашу домовленість, зробили офіційне фото учасників.
Зенон Галькович, голова ООЛ Top of the page
Особливий рік для щорічного фестивалю української лемківської організації
На фото– три покоління лемкинь: Меланія Лозиняк (на передньому плані), Діана Гованська, Мері Гованська, Лена Гованська (на задньому плані).
2008
З початку 2007р. у містах трьох штатів Організація Оборони Лемківщини (відома під акронімом ООЛ) провела ряд громадських заходів задля вшанування 60-ї річниці Акції «Вісла», насильницького переселення української меншості на теренах Польщі у 1947р. Ця низка заходів у вихідні 29 червня – 1 липня завершилася щорічним фестивалем ООЛ під назвою «Лемківська Ватра» в Оселі Спілки Української Молоді в Елленвілі, штат Нью-Йорк.
Андрій Олефіров, представник Консульства України в Нью-Йорку, який відвідав фестиваль, висловив схвальні відгуки та заохотив ООЛ до подальшої діяльності. Він також виразив оптимізм стосовно майбутнього польсько-українських стосунків, відзначаючи, що чемпіонат Європи з футболу, який прийматимуть обидві країни у 2012р., означає позитивні зрушення. Як зауважив консул, важливо пам’ятати минуле, але потрібно дивитися в майбутнє.
Дмитро Трояновський, котрий виголошував програмну доповідь на фестивалі, також зробив акцент на недавніх позитивних зрушеннях у польсько-українських стосунках. Після екскурсу в сувору історію українців у повоєнній Польщі (Друга Світова війна) Трояновський повідомив про взаємну угоду 27 квітня між президентом України Віктором Ющенком та президентом Польщі Лєхом Качинським щодо вшанування жертв Акції «Вісла» та стратегічного партнерства між двома країнами.
Як і в попередні роки, «Лемківська Ватра» представила культурну програму з музикантами та виконавцями, які презентували традиційні лемківські пісні та танці. Серед них слід назвати музичні групи «Під облачком», «Черес», танцювальний ансамбль «Обрій», дует сестер Орос тощо.
Одна з сотень відвідувачів фестивалю, Дорота Долошицька з Літтл Фолз, штат Нью-Джерсі, сказала, що нещодавно вперше відвідала Лемківщину. Її батько був насильно переселений з тієї території у 1947р. і не повернувся на батьківщину.
«Боже, це було чудово. Гори. Зелені поля», - говорить Долошицька. «Чесно кажучи, це-таки робить для мене культуру важливішою. Якщо у мене будуть діти, вони неодмінно поїдуть туди і побачать усе на власні очі».
Для отримання детальнішої інформації про Організацію Оборони Лемківщини просимо звертатися до Зенона Гальковича, голови ООЛ, halkowycz.z@mellon.com
Автор статті Діана Гованська Top of page
Президент України відкриває фестиваль у Польщі
В суботу Президент Віктор Ющенко та його дружина Катерина Ющенко відвідали церемонію відкриття 25-го фестивалю «Лемківська Ватра» у польському місті Ждиня.
«Я дуже щасливий запалювати цю двадцять п’яту ватру разом з вами», - сказав він у промові до лемків з Польщі, України, Хорватії, Сербії, Канади, Сполучених Штатів Америки та багатьох інших країн.
Ющенко схвально висловився щодо партнерства України та Польщі, говорячи, що обидві країни «відновили історичну справедливість, згадуючи жертви комуністичного терору».
«Сьогодні ми схиляємо голови перед жертвами суворих випробувань, серед яких Акція «Вісла»», - сказав він. «У нашій спільній заяві з Президентом Польщі Лєхом Качинським вперше на офіційному рівні засуджено Акцію «Вісла» як злочин тоталітаризму».
У своїй промові Ющенко також наголосив на подіях в Україні. Він назвав ранні парламентські вибори 30 вересня «важливим кроком у будівництві сучасної європейської держави».
Президент закликав українську діаспору зберігати єдність, запевнивши українців, які проживають за кордоном, що його уряд докладе усіх зусиль для захисту їх культурно-національних потреб. Потім він вручив державні нагороди України декільком активним діячам лемківської громади.
Ющенко також взяв участь у церемонії освячення Дзвонів миру, присвяченій 60-річчю операції «Вісла», та молитві за покійними.
Джерело: Офіційний вебсайт Президента України, 21 липня 2007р. Top of page
В суботу Президент Віктор Ющенко та його дружина Катерина Ющенко відвідали церемонію відкриття 25-го фестивалю «Лемківська Ватра» у польському місті Ждиня.
«Я дуже щасливий запалювати цю двадцять п’яту ватру разом з вами», - сказав він у промові до лемків з Польщі, України, Хорватії, Сербії, Канади, Сполучених Штатів Америки та багатьох інших країн.
Ющенко схвально висловився щодо партнерства України та Польщі, говорячи, що обидві країни «відновили історичну справедливість, згадуючи жертви комуністичного терору».
«Сьогодні ми схиляємо голови перед жертвами суворих випробувань, серед яких Акція «Вісла»», - сказав він. «У нашій спільній заяві з Президентом Польщі Лєхом Качинським вперше на офіційному рівні засуджено Акцію «Вісла» як злочин тоталітаризму».
У своїй промові Ющенко також наголосив на подіях в Україні. Він назвав ранні парламентські вибори 30 вересня «важливим кроком у будівництві сучасної європейської держави».
Президент закликав українську діаспору зберігати єдність, запевнивши українців, які проживають за кордоном, що його уряд докладе усіх зусиль для захисту їх культурно-національних потреб. Потім він вручив державні нагороди України декільком активним діячам лемківської громади.
Ющенко також взяв участь у церемонії освячення Дзвонів миру, присвяченій 60-річчю операції «Вісла», та молитві за покійними.
Джерело: Офіційний вебсайт Президента України, 21 липня 2007р. Top of page
Новозбудована лемківська каплиця освячена під час 5-ї щорічної
«Лемківської Ватри»
24-26 червня 2005р. в Оселі Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью-Джерсі відбулася 5-а «Лемківська Ватра». Кожного року ця «Ватра» запалюється яскравими вогнями серед сузір’я інших таких фестивалів у світі – на Лемківщині, в Україні, Словаччині, Сербії та Канаді – всюди, куди закинула лемків доля з їх незабутньої батьківщини.
Організація Оборони Лемківщини (відома під акронімом ООЛ) організувала цей фестиваль для того, щоб продемонструвати учасникам принаймні малу частину первозданної лемківської культури та традицій.
На офіційному відкритті «Ватри» «староста» Василь Гаргай привітав усіх присутніх та запросив на сцену таких провідних діячів української лемківської громади як Іван Філь, представник СФУЛО (Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань); Наталія Кравчук, заступник редактора газети «Наше Слово»; Богдан Гаргай, голова СУМ; Стефан Гованський, голова Фундації Дослідження Лемків; Стефан Журавський, голова Комітету з будівництва лемківської каплиці; Зенон Галькович, голова ООЛ.
Проводили традиційний ритуал запалення ватри Галькович, Гованський, а також представники Відділів ООЛ Іван Завада, Стефан Косцьолек та Михайло Халупа, а хор співаків зі США, Канади та України під керівництвом Алли Куцевич виконав лемківський гімн «Гори наші Карпати».
У своїй привітальній промові Галькович підкреслив важливість проведення щорічної «Лемківської Ватри» та історичну значущість 5-ї «Ватри», говорячи: «Цієї неділі відбудеться освячення лемківської каплиці, присвяченої пам’яті жертв Акції «Вісла» - жертв, яких ми не повинні забувати». (Під час Акції «Вісла» - операції, проведеної польським урядом у 1947р., було насильно переселено приблизно 150 000 українців з південного сходу Польщі).
Неділя 26 червня 2005р. увійде в літопис ООЛ та СУМ, а також історію усієї української діаспори у США як день, коли Архієпископ Української Православної Церкви Антоній та Єпископ Української Католицької Церкви Василь Лостен освятили новозбудовану Каплицю Святого Архангела Михаїла, споруджену в Оселі СУМ в лемківському стилі як меморіал жертв Акції «Вісла».
Чудового недільного ранку голови ООЛ та СУМ, несучи прапори, зустрілися біля входу в Оселю СУМ і разом з духовними провідниками обох віток Української Церкви попрямували до місця, де навіки тепер стоятиме нова каплиця.
Єпископ Лостен виголосив промову на честь Святого Архангела Михаїла, котрий є покровителем СУМ та міста Києва, а потім він та Архієпископ Антоній освятили та благословили каплицю. Після цього відбулася служба Божа, яку відправив єпископ Лостен; присутніми на богослужінні були також отці Іван Бура, Ігор Мидзяк, Богдан Данило, Ярослав Костик, Володимир Пісо та Богдан Кудлейчук. Поруч з Архієпископом Антонієм на почесних місцях перед каплицею були отці Юрій Базилевський та Даніель Зелінський. Співав під час богослужіння хор «Аколлада» з Філадельфії, штат Пенсільванія. Потім Архієпископ Антоній також виголосив духовну проповідь, і церковний гімн «Боже великий єдиний» завершив церемонію благословення.
Впродовж «Ватри» величезна українська лемківська громада зі США, Канади, України, Польщі та інших куточків світу також мала можливість дивитися концертну програму, яку вели ведучі церемонії Анна Прегнер та Стефан Шерилів. В повітрі лунала ціла низка лемківських пісень. На очах тих, хто народився на зеленій Лемківщині, блищали сльози ностальгії, на обличчях гостей фестивалю світилася радість, а вигуки «браво» супроводжували виступи виконавців – професіоналів та аматорів, співаків та танцюристів, сивочолих та молодих – усіх, хто з відкритими серцем та душею відгукнувся на запрошення організаторів фестивалю. А виконавців було багато. Хоча неможливо перелічити всіх у короткій статті, щиросердечна подяка висловлюється всім тим, хто допоміг зробити щорічну «Ватру» такою багатою на культурні події.
Народжена у Львові виконавиця Анна Чеберенчик, відома як Аничка, (її батьки були переселені з села Овчар на Лемківщині на Радянську Україну під час Другої Світової війни) розпочала свій виступ піснею «Там на Лемковині». Проживаючи у даний час у Каліфорнії, вона приїхала розважити глядачів «Лемківської Ватри» у США другий рік поспіль. У концертній програмі також взяли участь квартет «Метелиця», танцювальна група «Мрія» з Пассеїку, штат Нью-Джерсі, сестри Ліда та Габріела Орос, Роман Цимбала, гурт «Сузір’я» та Віка з Тернополя, Україна. Із суботнього вечора до раннього ранку в неділю учасники танцювали під музику гурту «Галичани» та квартету «Карпати».
Програма фестивалю в неділю продовжилася у великому залі головної будівлі СУМ, де учасники «Ватри» з цікавістю заслухали програмну промову заступника головного редактора газети «Наше слово» Наталії Кравчук на тему «Становище українців в Польщі з часу переселення до наших днів».
Як уже стало традицією на «Лемківській Ватрі», після концертної програми всі учасники фестивалю також мали можливість скуштувати шматочок смаженого поросяти. А для тих, хто перевагу надає іншим українським стравам, не бракувало вареників, ковбаси з капустою та гарячого борщу.
Наприкінці «Ватри» усі музиканти разом заспівали лемківську пісню «Ой верше мій верше» та в подяку за свою участь отримали від організаційного комітету фестивалю футболки 5-ї щорічної «Лемківської Ватри» як сувенір на пам’ять. Після слів подяки усім організаторам фестивалю, керівництву Оселі СУМ, волонтерам та учасникам фестиваль закінчився. «До побачення за рік» було написано над виходом з Оселі СУМ, чим запрошувалися усі на наступну, 6-у щорічну «Лемківську Ватру», яка запланована на 23-25 червня 2006р.
________________________________________________________________________________________________________________________
Для отримання більш детальної інформації про Організацію Оборони Лемківщини читачі можуть звертатися
до пана Гальковича за тел. (201) 692-147 .
Для отримання більш детальної інформації про фестиваль «Лемківська Ватра» звертайтеся до пана Гаргая за тел. (973) 772-3344
Source: The Ukrainian Weekly, July 24, 2005, No. 30, Vol. LXXIII;
Article written by Steven Howansky and Andriy Khomyk Top of page
«Лемківської Ватри»
24-26 червня 2005р. в Оселі Спілки Української Молоді (СУМ) в Елленвілі, штат Нью-Джерсі відбулася 5-а «Лемківська Ватра». Кожного року ця «Ватра» запалюється яскравими вогнями серед сузір’я інших таких фестивалів у світі – на Лемківщині, в Україні, Словаччині, Сербії та Канаді – всюди, куди закинула лемків доля з їх незабутньої батьківщини. Організація Оборони Лемківщини (відома під акронімом ООЛ) організувала цей фестиваль для того, щоб продемонструвати учасникам принаймні малу частину первозданної лемківської культури та традицій.
На офіційному відкритті «Ватри» «староста» Василь Гаргай привітав усіх присутніх та запросив на сцену таких провідних діячів української лемківської громади як Іван Філь, представник СФУЛО (Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань); Наталія Кравчук, заступник редактора газети «Наше Слово»; Богдан Гаргай, голова СУМ; Стефан Гованський, голова Фундації Дослідження Лемків; Стефан Журавський, голова Комітету з будівництва лемківської каплиці; Зенон Галькович, голова ООЛ.
Проводили традиційний ритуал запалення ватри Галькович, Гованський, а також представники Відділів ООЛ Іван Завада, Стефан Косцьолек та Михайло Халупа, а хор співаків зі США, Канади та України під керівництвом Алли Куцевич виконав лемківський гімн «Гори наші Карпати».
У своїй привітальній промові Галькович підкреслив важливість проведення щорічної «Лемківської Ватри» та історичну значущість 5-ї «Ватри», говорячи: «Цієї неділі відбудеться освячення лемківської каплиці, присвяченої пам’яті жертв Акції «Вісла» - жертв, яких ми не повинні забувати». (Під час Акції «Вісла» - операції, проведеної польським урядом у 1947р., було насильно переселено приблизно 150 000 українців з південного сходу Польщі).
Неділя 26 червня 2005р. увійде в літопис ООЛ та СУМ, а також історію усієї української діаспори у США як день, коли Архієпископ Української Православної Церкви Антоній та Єпископ Української Католицької Церкви Василь Лостен освятили новозбудовану Каплицю Святого Архангела Михаїла, споруджену в Оселі СУМ в лемківському стилі як меморіал жертв Акції «Вісла».
Чудового недільного ранку голови ООЛ та СУМ, несучи прапори, зустрілися біля входу в Оселю СУМ і разом з духовними провідниками обох віток Української Церкви попрямували до місця, де навіки тепер стоятиме нова каплиця.
Єпископ Лостен виголосив промову на честь Святого Архангела Михаїла, котрий є покровителем СУМ та міста Києва, а потім він та Архієпископ Антоній освятили та благословили каплицю. Після цього відбулася служба Божа, яку відправив єпископ Лостен; присутніми на богослужінні були також отці Іван Бура, Ігор Мидзяк, Богдан Данило, Ярослав Костик, Володимир Пісо та Богдан Кудлейчук. Поруч з Архієпископом Антонієм на почесних місцях перед каплицею були отці Юрій Базилевський та Даніель Зелінський. Співав під час богослужіння хор «Аколлада» з Філадельфії, штат Пенсільванія. Потім Архієпископ Антоній також виголосив духовну проповідь, і церковний гімн «Боже великий єдиний» завершив церемонію благословення.
Впродовж «Ватри» величезна українська лемківська громада зі США, Канади, України, Польщі та інших куточків світу також мала можливість дивитися концертну програму, яку вели ведучі церемонії Анна Прегнер та Стефан Шерилів. В повітрі лунала ціла низка лемківських пісень. На очах тих, хто народився на зеленій Лемківщині, блищали сльози ностальгії, на обличчях гостей фестивалю світилася радість, а вигуки «браво» супроводжували виступи виконавців – професіоналів та аматорів, співаків та танцюристів, сивочолих та молодих – усіх, хто з відкритими серцем та душею відгукнувся на запрошення організаторів фестивалю. А виконавців було багато. Хоча неможливо перелічити всіх у короткій статті, щиросердечна подяка висловлюється всім тим, хто допоміг зробити щорічну «Ватру» такою багатою на культурні події.
Народжена у Львові виконавиця Анна Чеберенчик, відома як Аничка, (її батьки були переселені з села Овчар на Лемківщині на Радянську Україну під час Другої Світової війни) розпочала свій виступ піснею «Там на Лемковині». Проживаючи у даний час у Каліфорнії, вона приїхала розважити глядачів «Лемківської Ватри» у США другий рік поспіль. У концертній програмі також взяли участь квартет «Метелиця», танцювальна група «Мрія» з Пассеїку, штат Нью-Джерсі, сестри Ліда та Габріела Орос, Роман Цимбала, гурт «Сузір’я» та Віка з Тернополя, Україна. Із суботнього вечора до раннього ранку в неділю учасники танцювали під музику гурту «Галичани» та квартету «Карпати».
Програма фестивалю в неділю продовжилася у великому залі головної будівлі СУМ, де учасники «Ватри» з цікавістю заслухали програмну промову заступника головного редактора газети «Наше слово» Наталії Кравчук на тему «Становище українців в Польщі з часу переселення до наших днів».
Як уже стало традицією на «Лемківській Ватрі», після концертної програми всі учасники фестивалю також мали можливість скуштувати шматочок смаженого поросяти. А для тих, хто перевагу надає іншим українським стравам, не бракувало вареників, ковбаси з капустою та гарячого борщу.
Наприкінці «Ватри» усі музиканти разом заспівали лемківську пісню «Ой верше мій верше» та в подяку за свою участь отримали від організаційного комітету фестивалю футболки 5-ї щорічної «Лемківської Ватри» як сувенір на пам’ять. Після слів подяки усім організаторам фестивалю, керівництву Оселі СУМ, волонтерам та учасникам фестиваль закінчився. «До побачення за рік» було написано над виходом з Оселі СУМ, чим запрошувалися усі на наступну, 6-у щорічну «Лемківську Ватру», яка запланована на 23-25 червня 2006р.
________________________________________________________________________________________________________________________
Для отримання більш детальної інформації про Організацію Оборони Лемківщини читачі можуть звертатися
до пана Гальковича за тел. (201) 692-147 .
Для отримання більш детальної інформації про фестиваль «Лемківська Ватра» звертайтеся до пана Гаргая за тел. (973) 772-3344
Source: The Ukrainian Weekly, July 24, 2005, No. 30, Vol. LXXIII;
Article written by Steven Howansky and Andriy Khomyk Top of page
Що собою представляє ООЛ?
КЛІФТОН, ШТАТ НЬЮ-ДЖЕРСІ – Що собою представляє Організація Оборони Лемківщини (відома під своїм українським акронімом ООЛ)? Ми є організацією українських лемків, які приїхали до Америки на початку 1900-х рр. та оселилися у штатах Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Коннектикут та на заході Пенсільванії. Організацію було офіційно створено конгресом лемківських іммігрантів у Філадельфії в 1936 у зв’язку з необхідністю об’єднання та сприяння у виданні лемківськими видавцями газети для лемківських читачів.
З часом організація росла і розширювалася, і її статут змінювали відповідно до вимог часу. Сучасний статут організації визначає наступні обов’язки організації: організовувати лемківських українців у їхніх громадах, проводити серед них культурну та освітню роботу, плекати українську культуру, мову, музику, вишивку, зберігати релігійні, світські та національні традиції.
Важливим є те, що організація та її члени зобов’язані надавати моральну та матеріальну підтримку нужденним лемкам, що проживають в Україні, Польщі (на Лемківщині) тощо.
Організація спонсорує різноманітні традиційні види діяльності лемків, програми для своїх членів та інших осіб. Організація та її Відділи протягом останніх 50 років надавали та організовували фінансову допомогу нашим братам і сестрам, що проживають на Лемківщині, а також тим лемкам, котрих насильно переселяли за межі Лемківщини з 1944 по 1947рр. (у 1947р. відбулася горезвісна Акція «Вісла»).
Слід також відзначити постійне видання нашого журналу «Лемківщина», що цього року святкує свою 25-у річницю, та невтомні зусилля організації щодо підтримання Лемківського Музею у Стемфорді, штат Коннектикут.
У 1997р., коли група молодих лемків обговорювала Акцію «Вісла» 1947р., зародилася ідея збудувати каплицю для вшанування пам’яті її жертв. Проект було започатковано скромними пожертвами, але згодом організація вирішила допомогти цим молодим членам у їх намаганнях.
Коли було сформульовано прохання щодо створення національного комітету, відгукнулася Спілка Української Молоді в Америці (СУМ), і разом з ООЛ втілила проект в життя. Стефан Журавський був обраний головою, Богдан Гаргай з СУМ та Зенко Галькович з ООЛ стали заступниками, а архітектором каплиці став Теодор Боднар. Під час «Ватри» в Оселі СУМ в Елленвілі, штат Нью-Йорк, 2003р. було освячено частину землі під будівництво каплиці Архангела Михаїла, яка буде своєрідним меморіалом пам’яті жертв Акції «Вісла».
Національна рада ООЛ та СУМ оголосила, що попереднє посвячення та благословення Лемківської каплиці відбудеться під час IV «Лемківської Ватри» в Оселі СУМ 25-27 червня. Як планує Комітет, саме благословення відбудеться 27 червня о 12 год.
Організація перебуває в процесі збору коштів; як завжди, українські кредитні спілки відгукнулися першими. Незалежна Федеральна Кредитна Спілка Нью-Йорку, Федеральна Кредитна Спілка СУМ Йонкерсу та Федеральна Кредитна Спілка Кліфтона та Пассеїка, а також Перший Ощадний Банк Чикаго одразу зробили пожертви на цю справу. Якщо дозволятимуть кошти, окрім каплиці буде споруджена традиційна дзвіниця.
Каплиця буде відкрита для усіх католиків та православних. Її освітнє значення проявлятиметься під час літніх таборів СУМ, коли відпочиваючі матимуть можливість дізнатися про лемків, їх культуру та традиції. У каплиці відбуватимуться традиційні весільні церемонії, а в неділю відправлятимуться служби для відпочиваючих у таборі, їх батьків та гостей.
Джерело: газета «The Ukrainian Weekly» за 13 червня 2004р., №24, том LXXII;
автор статті Зенко Галькович Top of page
КЛІФТОН, ШТАТ НЬЮ-ДЖЕРСІ – Що собою представляє Організація Оборони Лемківщини (відома під своїм українським акронімом ООЛ)? Ми є організацією українських лемків, які приїхали до Америки на початку 1900-х рр. та оселилися у штатах Нью-Йорк, Нью-Джерсі, Коннектикут та на заході Пенсільванії. Організацію було офіційно створено конгресом лемківських іммігрантів у Філадельфії в 1936 у зв’язку з необхідністю об’єднання та сприяння у виданні лемківськими видавцями газети для лемківських читачів.
З часом організація росла і розширювалася, і її статут змінювали відповідно до вимог часу. Сучасний статут організації визначає наступні обов’язки організації: організовувати лемківських українців у їхніх громадах, проводити серед них культурну та освітню роботу, плекати українську культуру, мову, музику, вишивку, зберігати релігійні, світські та національні традиції.
Важливим є те, що організація та її члени зобов’язані надавати моральну та матеріальну підтримку нужденним лемкам, що проживають в Україні, Польщі (на Лемківщині) тощо.
Організація спонсорує різноманітні традиційні види діяльності лемків, програми для своїх членів та інших осіб. Організація та її Відділи протягом останніх 50 років надавали та організовували фінансову допомогу нашим братам і сестрам, що проживають на Лемківщині, а також тим лемкам, котрих насильно переселяли за межі Лемківщини з 1944 по 1947рр. (у 1947р. відбулася горезвісна Акція «Вісла»).
Слід також відзначити постійне видання нашого журналу «Лемківщина», що цього року святкує свою 25-у річницю, та невтомні зусилля організації щодо підтримання Лемківського Музею у Стемфорді, штат Коннектикут.
У 1997р., коли група молодих лемків обговорювала Акцію «Вісла» 1947р., зародилася ідея збудувати каплицю для вшанування пам’яті її жертв. Проект було започатковано скромними пожертвами, але згодом організація вирішила допомогти цим молодим членам у їх намаганнях.
Коли було сформульовано прохання щодо створення національного комітету, відгукнулася Спілка Української Молоді в Америці (СУМ), і разом з ООЛ втілила проект в життя. Стефан Журавський був обраний головою, Богдан Гаргай з СУМ та Зенко Галькович з ООЛ стали заступниками, а архітектором каплиці став Теодор Боднар. Під час «Ватри» в Оселі СУМ в Елленвілі, штат Нью-Йорк, 2003р. було освячено частину землі під будівництво каплиці Архангела Михаїла, яка буде своєрідним меморіалом пам’яті жертв Акції «Вісла».
Національна рада ООЛ та СУМ оголосила, що попереднє посвячення та благословення Лемківської каплиці відбудеться під час IV «Лемківської Ватри» в Оселі СУМ 25-27 червня. Як планує Комітет, саме благословення відбудеться 27 червня о 12 год.
Організація перебуває в процесі збору коштів; як завжди, українські кредитні спілки відгукнулися першими. Незалежна Федеральна Кредитна Спілка Нью-Йорку, Федеральна Кредитна Спілка СУМ Йонкерсу та Федеральна Кредитна Спілка Кліфтона та Пассеїка, а також Перший Ощадний Банк Чикаго одразу зробили пожертви на цю справу. Якщо дозволятимуть кошти, окрім каплиці буде споруджена традиційна дзвіниця.
Каплиця буде відкрита для усіх католиків та православних. Її освітнє значення проявлятиметься під час літніх таборів СУМ, коли відпочиваючі матимуть можливість дізнатися про лемків, їх культуру та традиції. У каплиці відбуватимуться традиційні весільні церемонії, а в неділю відправлятимуться служби для відпочиваючих у таборі, їх батьків та гостей.
Джерело: газета «The Ukrainian Weekly» за 13 червня 2004р., №24, том LXXII;
автор статті Зенко Галькович Top of page
Етнічний лемко виграє судовий позов щодо присвоєння власності
Минулого тижня Вищий Адміністративний Суд Польщі виніс рішення у судовому позові щодо конфіскованого у 1949р. державою майна у Марії Гладик, етнічної лемкині, яку насильно виселили з її села у Бескиді Низькому (регіон на південному сході Польщі) у 1947р. У 1999р. внук Марії Гладик, Стефан Гладик, звернувся до польської влади з проханням скасувати рішення 50-річної давності, за яким близько 11 гектарів землі (7,55 гектарів лісу) було конфісковано у його бабці.
Міністерство Сільського Господарства задовольнило це прохання. У своєму рішенні минулого тижня Вищий Адміністративний Суд відмовив у проханні Державним Лісам Польщі, державній установі, яка розпоряджається лісовою територією країни і яка володіла лісовим наділом Марії Гладик останні 50 років. Суд одночасно затвердив право власності Стефана Гладика на цей наділ. Цей вердикт Вищого Адміністративного Суду щодо судового позову фактично визнає, що націоналізація власності лемків 50 років тому була незаконною. Вердикт дає надію іншим лемкам (чи їх нащадкам) на отримання того, що було у них конфісковано комуністичним урядом. Як повідомляє Польське Інформаційне Агентство, польські суди зараз розглядають близько 200 судових справ лемків, які хочуть повернути свою власність у Бескиді Низькому. [Примітка редактора: деякі історичні відомості щодо цієї справи. У спробі позбавити Українську Повстанську Армію (УПА), яка боролася з польським комуністичним урядом в 1944-47рр., підтримки серед українців, які населяли свої етнічні території на південному сході Польщі, у 1947р. польський уряд вирішив здійснити масове переселення українців на так звані «Заново отримані землі» (Ziemie Odzyskane) – колишні території Третього Рейху, включені до території повоєнної (Друга Світова війна) Польщі. Польська армія здійснила жахливу насильницьку операцію «Вісла», під час якої було переселено близько 150 000 людей. Операція, згідно Генерального Штабу, сприяла «остаточному вирішенню української проблеми» у Польщі.
Серед переселених людей було близько 30 000 лемків, етнічної спільноти з нечітко визначеною національною ідентичністю: деякі лемки вважали себе українцями, в той час як інші були переконані, що вони до українців не належать. І тому підтримка УПА до 1947р. серед лемківської громади Польщі була набагато слабшою, аніж серед польських українців. Розпорошення лемків після переселення 1947р. значно прискорило процес їхньої асиміляції. Польський уряд не надав лемкам права розвивати їх національну ідентичність у 1956р., коли польським українцям, білорусам, литовцям та євреям дозволили засновувати їх національні організації для проведення освітніх, культурних та соціальних видів діяльності. Деякі лемківські активісти приєдналися до українського руху, але багато інших вибрали ополячення, щоб уникнути ідентифікації себе з українцями. У 1949р. польський уряд видав указ щодо націоналізації власності, що залишилася після переселення українців та лемків. Після видання указу місцеві органи влади прийняли рішення щодо привласнення наділів землі та майна переселених власників, що залишилися на їх адміністративних територіях.]
(Джерело: Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РВЄ/РС), репортажі про останні події з Польщі, Білорусі та України; том 3, № 38, 9 жовтня 2001р.)
Top of page
Минулого тижня Вищий Адміністративний Суд Польщі виніс рішення у судовому позові щодо конфіскованого у 1949р. державою майна у Марії Гладик, етнічної лемкині, яку насильно виселили з її села у Бескиді Низькому (регіон на південному сході Польщі) у 1947р. У 1999р. внук Марії Гладик, Стефан Гладик, звернувся до польської влади з проханням скасувати рішення 50-річної давності, за яким близько 11 гектарів землі (7,55 гектарів лісу) було конфісковано у його бабці.
Міністерство Сільського Господарства задовольнило це прохання. У своєму рішенні минулого тижня Вищий Адміністративний Суд відмовив у проханні Державним Лісам Польщі, державній установі, яка розпоряджається лісовою територією країни і яка володіла лісовим наділом Марії Гладик останні 50 років. Суд одночасно затвердив право власності Стефана Гладика на цей наділ. Цей вердикт Вищого Адміністративного Суду щодо судового позову фактично визнає, що націоналізація власності лемків 50 років тому була незаконною. Вердикт дає надію іншим лемкам (чи їх нащадкам) на отримання того, що було у них конфісковано комуністичним урядом. Як повідомляє Польське Інформаційне Агентство, польські суди зараз розглядають близько 200 судових справ лемків, які хочуть повернути свою власність у Бескиді Низькому. [Примітка редактора: деякі історичні відомості щодо цієї справи. У спробі позбавити Українську Повстанську Армію (УПА), яка боролася з польським комуністичним урядом в 1944-47рр., підтримки серед українців, які населяли свої етнічні території на південному сході Польщі, у 1947р. польський уряд вирішив здійснити масове переселення українців на так звані «Заново отримані землі» (Ziemie Odzyskane) – колишні території Третього Рейху, включені до території повоєнної (Друга Світова війна) Польщі. Польська армія здійснила жахливу насильницьку операцію «Вісла», під час якої було переселено близько 150 000 людей. Операція, згідно Генерального Штабу, сприяла «остаточному вирішенню української проблеми» у Польщі.
Серед переселених людей було близько 30 000 лемків, етнічної спільноти з нечітко визначеною національною ідентичністю: деякі лемки вважали себе українцями, в той час як інші були переконані, що вони до українців не належать. І тому підтримка УПА до 1947р. серед лемківської громади Польщі була набагато слабшою, аніж серед польських українців. Розпорошення лемків після переселення 1947р. значно прискорило процес їхньої асиміляції. Польський уряд не надав лемкам права розвивати їх національну ідентичність у 1956р., коли польським українцям, білорусам, литовцям та євреям дозволили засновувати їх національні організації для проведення освітніх, культурних та соціальних видів діяльності. Деякі лемківські активісти приєдналися до українського руху, але багато інших вибрали ополячення, щоб уникнути ідентифікації себе з українцями. У 1949р. польський уряд видав указ щодо націоналізації власності, що залишилася після переселення українців та лемків. Після видання указу місцеві органи влади прийняли рішення щодо привласнення наділів землі та майна переселених власників, що залишилися на їх адміністративних територіях.]
(Джерело: Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РВЄ/РС), репортажі про останні події з Польщі, Білорусі та України; том 3, № 38, 9 жовтня 2001р.)
Top of page
XXVIII КРАЙОВИЙ З’ЇЗД ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОНИ ЛЕМКІВЩИНИ.
Сьомого листопада 2009 року Народний Дім в місті Пассейк (Нью-Джерзі), був святково прибраний. Тут проходив ХХVIII Крайовий З’їзд Організації Оборони Лемківщини (ООЛ). Над сценою – привітання делегатам з’їзду, означене гербовим тризубом та дубовим листям, що є символом міці, сили і непереможності у лемків. На столі Президії, застеленому білосніжною скатертиною, - портрет Б.-І..Антонича. Поряд - букет живих квітів, бо цьогорічне зібрання ООЛ присвячене 100-й річниці з дня народження великого сина Лемківщини, видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича.
З’їзд відкрив голова Крайової Управи ООЛ п. Зенон Гальченко. Він привітав делегатів та гостей і запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам’ять св.п. Юліяна Котляра, колишнього голову Крайової Управи, та всіх членів організації, які за звітний період відійшли у вічність.
Честь вести з’їзд випала Президії у складі: п. Марійка Дупляк як голоа, Зенон Войтович заступник голови та Богдан Кікта секретар.
Затим були обрані члени верифікаційної, резолюційної та номінаційної комісій..
Робота з’їзду протікала плідно та конструктивно, з дотриманням всіх законодавчих і статутних норм.
Звітувалися голова КУ та його замісники, звітувалися голови відділів. За сухими зовнішньо фразами вимальовувалась масштабна діяльність і конкретна робота. Делегатів об’єднувала правдива зацікавленість у всьому, що відбувалося.
Головний інтерес був направлений на звіт п. Галькевича. Він, як голова КУ, найповніше і в деталях поінформував присутніх про стан справ у кожному з відділів, про досягнення ООЛ за підзвітний період і перспективи розвитку організації на майбутню каденцію. Доповідь п. Галькевича доповнили звіти його замісників та голів відділів.
До кожного з доповідачів були конкретні запитання, кожен звіт обговорювався. Подавались конкретні пропозиції по поліпшенню роботи, радились про господарчі та організаційні справи: про ремонт даху в Еленвільській капличці, що почав протікати; про розповсюдження святочних карток; про підготовку до Коляди (бо саме цей захід є основним джерелом допомогового фонду); про залучення у організацію новоприбулих українців, про активізацію роботи Українського Лемківського музею у Стенфорді; про те, як поширити досвід лемків з Ірвінгтону в організації Святвечорів; про видання в англійській мові друкованих матеріалів про історію і культурні надбання Лемківщини; про зміни і доповнення до статуту; про пошук коштів на фінансування журналу «Лемківщина» та ще про багато актуальних проблем сьогодення, які потребували нагального вирішення.
Особливу увагу приділили питанням видання пресового органу ООЛ – журналу «Лемківщина». Вже 30 літ він посідає унікальне місце в житті українських лемків, яких доля змусила в статусі емігранта шукати по чужих світах кращої долі для себе і своїх родин. В ньому завжди можна знайти різноманітну інформацію про справи сьогодення, на мистецькі теми, спомини, бюлетень СФУЛО, дізнатися про новини з життя організації, рецензії-анотації тощо. Завдяки невтомній праці п. Марійки Дупляк журнал користується популярністю у всьому світі. Постійно дописують сюди читачі не тільки з Америки, але й з України, Канади та інших країн. Його із задоволенням читають також у лемківських школах України та Польщі. Про визнання пресового органу ООЛ гарно сказала голова Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України п. Христя Верещак: «...Квартальне видання «Лемківщина» та видавничі проекти «Лемківської Дослідчої Фундації» являються перлинними засобами праці поруч інших старань. За те належиться проводу та відділам велике признання».
Захоплено вітали делегати народження Інтернет-сторінки, присвяченої Лемківщині та лемкам. Народження вебсайту стало можливим завдяки старанням групи членів ООЛ під проводом Стефана Гаванського та їхніх друзів та однодумців. До Інтернетової команди також увійшли Андрій Хомик, Діяна і Лена Гованскі, Зенон Галькович та Марійка Дупляк. Світлини супроводжуються розповідями про історію та культуру, про міста і села, про видатних та простих людей, які зробили Лемківщину знаною на весь світ. Це архів народної пам’яті, доступ до якого через сторінку http://www.lemko-ool.com/ відкритий завжди і всім. Делегати говорили про необхідність організувати пошукову роботу серед земляків, щоб кожен лемко поділився хай пожовклими, але документально достовірними знімками з бабусиної скрині, аби хроніка їхнього життя стала доступною внукам і правнукам на довгі роки наперед для незгасної пам’яті в поколіннях.
Окремо було винесено на обговорення питання так званого «самовизначення». Депутати підтвердили своє ставлення до намагань певних проросійськи налаштованих сепаратистів виокремити лемків в окрему націю русинів як замах на цілісність України. Ймення «русин» прив’язується до лемка таким же чином, як і до кожного іншого українця. «Ми перш за все українці, а потім лемки» - згуртовано заявили депутати про свою готовність дати достойну відсіч сепаратистським проявам на Закарпатті та стати непереборною стіною у всіх справах захисту лемків і Лемківщини.
Потім делегати визначалися з Крайовою Управою.
На наступну каденцію в КУ ООЛ були обрані:
Голова –Зенко Галькович
Перший заступник голови і музейний референт – Стефан Гованський
Другий заступник голови – Іван Філь
Секретар – молодий Томаш Пиз
Фінансовий – Стефан Косцьолек
Референтури:
Марія Дупляк – зовнішні зв’язки, Василь Гаргай – організаційний, Іван Завада – допомоговий, Андрій Хомик – культурно-освітній,
Діяна Гованська – пресова, Петро Вислоцький – господарча.
Контрольна комісія:
Стефан Капітула – голова; Павло Гира і Богдан Кікта – члени комісії.
Товариський суд:
Петро Русинко – голова; Стефан Малиняк і Іван Васічко – члени комісії.
Затим делегатам була запропонована до затвердження резолюція XXVIII з’їзду.
Мужність і політична мудрість учасників з’їзду заслуговують того, щоб деякі з основних напрямків їх зовнішньо-політичної діяльності були наведені в цій статті дослівно:
«…Б. У 62-у річницю депортаційних акцій та їх завершення акцією «Вісла» - Крайовий з’їзд домагається від уряду Польщі:
- повної реабілітації українського населення Лемківщини та всього Закерзоння, яке було жертвою нелюдської політики влади у 1944-1947 рр.;
- звороту українцям їхніх церков та іншого громадського майна (як Українських Народних Домів) на Лемківщині та інших українських землях;
- введення навчання української мови в тих польських школах, де є відповідна кількість дітей українського роду.
В. Крайовий з’їзд ООЛ звертається до Президента і Верховної Ради України стати на захист прав української меншини в Польщі та визначити статус депортованих з українських земель у Польщі в 1944-1947 рр.
Г. Учасники Крайового з’їзду ООЛ ще раз підкреслюють, що Лемківщина – найбільш західна українська етнічна територія, а лемки – невід’ємна частина Великого Українського Народу, тому гостро засуджують лемківський сепаратизм і політичне русинство як шкідливе для них і для всього Українського народу та не бажають, щоб будь-хто зараховував їх до окремої нації лемків, русинів чи карпаторосів, і категорично заперечують право політичним спекулянтам русинства виступати в їхньому імені на міжнародних форумах».
Серед внутрішньо-організаційних напрямків діяльності як пріоритетні були зазначені допомога українським церквам, громадським установам, школам та окремим землякам, що того потребують; видання англомовної історичної літератури про Лемківщину; постійне оновлення та поповнення вебсторінки; відновлення та посилення занепадаючих відділів ООЛ; сприяння виданню журналу «Лемківщина», а ще підтримання та розвиток Українського Лемківського Музею в Стенфорді. Окремим пунктом у резолюцію винесено рішення виступити з протестом до ієрархії римо-католицької церкви у Польщі та інших польських установ проти паплюження доброго українського імені (в тому числі героїв і Владу Української Держави) духовними чинниками під час їхніх виступів чи у їхніх книжках.
З’їзд підходив до завершення. Присутнім було чим пишатися. Плідною діяльністю в складі Світового Конгресу Українців та Конгресу Українців Америки ООЛ зайняла заслужене місце в громадському житті діаспори.
Як визнання досягнень та важливості кропіткої праці організації можна навести слова з деяких виступів та вітальних листів:
«…нам особливо приємно співпрацювати з ООЛ в Америці, члени якої самовідданою працею примножують добробут народу нашої Батьківщини, сприяють демократизації України, утвердженню її міжнародного іміджу на теренах Сполучених Штатів» (Генеральний Консул України в Нью-Йорку – С.О. Погорєльцев)
«…Ви, розуміючи значення лемківського суспільно-культурного життя в США, об’єднуєте всіх лемків США та визначаєте необхідні напрямки роботи для захисту всіх громадянських та гуманітарних прав лемківської суспільності за океаном» (Голова Об’єднання Лемків Штефан Гладик).
«...ООЛ є однією з найдавніших і найбільш впливових організацій серед українців, народжених на Лемківщині, Західна Україна» (Президент Українського Конгресового Комітету Америки Тамара Галло Олексій).
«...Ваші постанови та рішення причиняться до скріплення нашої громади в ЗСА та допоможуть українській справі на міжнародному форумі» (Екзекутива Союзу Українців Католиків «Провидіння», заступник головного предсідника мгр. Квітка Семанишин)
«... ваша взаїмна посвята, любов і єдність, може послужити прикладом не тільки іншим організаціям, а також нашим рідним на материзні» (Голова Організації Оборони Чотирьох Свобід України Мгр. Михайло Козюпа).
«...На Божественній літургії в ранок 7-го листопада, в особливий спосіб помолюся за всі намірення, за добробут та успіхи ООЛ в Америці. Ви займете особливе місце в моїх думках і в моїх молитвах. Прошу передати мої найщиріші привітання всім, хто прибуде на ваше свято.
Таке зібрання дає нагоду застановитися та висловити вдячність за визначний минулий внесок і досягнення вашої організації. Таке свято також наповнює присутніх надією та спонукує їх посвятитися до дальшої праці у виконанню майбутніх викликів. Запрошую вас повідомити інших про діяльність вашої ООЛ в Америці, через подання статтей до газети «Шлях», котра пересилається електронічною поштою в цілий світ. Основним є повідомляти інших про вашу організацію, щоб забезпечити зацікавлення та дальше розвинання ваших ідеалів»
(Ukrainian Catholic Metropolitan Archdiocese of Philadelphia
Митрополит-Архієпископ Стефан Сорока).
На закінчення новообраний голова подякував всім присутнім за плідну співпрацю і побажав творчої співпраці на наступну каденцію.
Неголосне, але натхненне виконання Гімну України вивершило з’їзд.
Банкет
Великою лемківською родиною зібрались ввечері в святково-прибраному залі на другому поверсі Українського Дому в Пассейку на банкет з нагоди XXVIII з’їзду його учасники та гості. Урочистості заходу додала присутність високоповажних гостей: Високопреосвященного Владики Павла Хомницького; всечесних отців - Андрія Дудкевича (церква Св. О. Миколая в Пасейку), Олега Жовніровича (церква Святого Вознесіння в Кліфтоні); Тамари Галло Олексій (УЦККА); Гєні Благої (Крайова Управа Спілки Української Молоді); Марії Лібер (об’єднання жінок Головної Управи Оборони Чотирьох Свобід України); Івана Буртика (Крайова Управа Організації Оборони Чотирьої Свобід України); Богдана Гаргая (Президент Фундації «Воля»); д-ра Костянтина Ваньо (Місцевий відділу УККА).
Високопреосвященний Владика Павло Хомницький благословив присутніх, і свято розпочалося. Голова 3-го Відділу п. Василь Гаргай представляв гостей, а п. Галина Семеняк вела концертну програму.
Насичений культурно-відпочинковими виступами вечір навівав спогади про рідну землю. Доповідь про безкомпромісного борця за свободу і незалежність України Степана Бандеру, прочитана п. Іваном Буртиком, будила почуття необхідності перейняти смолоскип служіння українському народу. Враження доповнювала літературно-музична композиція, яку підготували вихованці СУМу на честь 100-й річниці з дня народження народного героя та 50-річчя з дня його підступного вбивства. Проникливо, з натхненям співали присутні разом з сестрами Павлишин «Гори наші, гори», «Верше мій, верше» та інші напоєні любов’ю до батьківського краю пісні.
Про неповторність таланту змалювання краси Лемківської землі, її гір та полонин у віршах Б-І.Антонича розповіла у своїй доповіді Віра Павлишин. Між танцями виголошувалися короткі привітання, промови і слова визнання від державних та громадських організацій та установ.
З побажанням процвітання, успіхів та залучення нових поколінь відданих лемківській справі послідовників, щедрих Божих благословінь і добробуту пізно ввечері покидали свято гості, а його організатори розходилися, натхненні енергією на подальшу працю по поверненню України на належне місце в Європі і в світі.
Надія Бурмака, публікація в тижневику "Міст" Top of the page
Сьомого листопада 2009 року Народний Дім в місті Пассейк (Нью-Джерзі), був святково прибраний. Тут проходив ХХVIII Крайовий З’їзд Організації Оборони Лемківщини (ООЛ). Над сценою – привітання делегатам з’їзду, означене гербовим тризубом та дубовим листям, що є символом міці, сили і непереможності у лемків. На столі Президії, застеленому білосніжною скатертиною, - портрет Б.-І..Антонича. Поряд - букет живих квітів, бо цьогорічне зібрання ООЛ присвячене 100-й річниці з дня народження великого сина Лемківщини, видатного українського поета Богдана-Ігоря Антонича.
З’їзд відкрив голова Крайової Управи ООЛ п. Зенон Гальченко. Він привітав делегатів та гостей і запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам’ять св.п. Юліяна Котляра, колишнього голову Крайової Управи, та всіх членів організації, які за звітний період відійшли у вічність.
Честь вести з’їзд випала Президії у складі: п. Марійка Дупляк як голоа, Зенон Войтович заступник голови та Богдан Кікта секретар.
Затим були обрані члени верифікаційної, резолюційної та номінаційної комісій..
Робота з’їзду протікала плідно та конструктивно, з дотриманням всіх законодавчих і статутних норм.
Звітувалися голова КУ та його замісники, звітувалися голови відділів. За сухими зовнішньо фразами вимальовувалась масштабна діяльність і конкретна робота. Делегатів об’єднувала правдива зацікавленість у всьому, що відбувалося.
Головний інтерес був направлений на звіт п. Галькевича. Він, як голова КУ, найповніше і в деталях поінформував присутніх про стан справ у кожному з відділів, про досягнення ООЛ за підзвітний період і перспективи розвитку організації на майбутню каденцію. Доповідь п. Галькевича доповнили звіти його замісників та голів відділів.
До кожного з доповідачів були конкретні запитання, кожен звіт обговорювався. Подавались конкретні пропозиції по поліпшенню роботи, радились про господарчі та організаційні справи: про ремонт даху в Еленвільській капличці, що почав протікати; про розповсюдження святочних карток; про підготовку до Коляди (бо саме цей захід є основним джерелом допомогового фонду); про залучення у організацію новоприбулих українців, про активізацію роботи Українського Лемківського музею у Стенфорді; про те, як поширити досвід лемків з Ірвінгтону в організації Святвечорів; про видання в англійській мові друкованих матеріалів про історію і культурні надбання Лемківщини; про зміни і доповнення до статуту; про пошук коштів на фінансування журналу «Лемківщина» та ще про багато актуальних проблем сьогодення, які потребували нагального вирішення.
Особливу увагу приділили питанням видання пресового органу ООЛ – журналу «Лемківщина». Вже 30 літ він посідає унікальне місце в житті українських лемків, яких доля змусила в статусі емігранта шукати по чужих світах кращої долі для себе і своїх родин. В ньому завжди можна знайти різноманітну інформацію про справи сьогодення, на мистецькі теми, спомини, бюлетень СФУЛО, дізнатися про новини з життя організації, рецензії-анотації тощо. Завдяки невтомній праці п. Марійки Дупляк журнал користується популярністю у всьому світі. Постійно дописують сюди читачі не тільки з Америки, але й з України, Канади та інших країн. Його із задоволенням читають також у лемківських школах України та Польщі. Про визнання пресового органу ООЛ гарно сказала голова Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України п. Христя Верещак: «...Квартальне видання «Лемківщина» та видавничі проекти «Лемківської Дослідчої Фундації» являються перлинними засобами праці поруч інших старань. За те належиться проводу та відділам велике признання».
Захоплено вітали делегати народження Інтернет-сторінки, присвяченої Лемківщині та лемкам. Народження вебсайту стало можливим завдяки старанням групи членів ООЛ під проводом Стефана Гаванського та їхніх друзів та однодумців. До Інтернетової команди також увійшли Андрій Хомик, Діяна і Лена Гованскі, Зенон Галькович та Марійка Дупляк. Світлини супроводжуються розповідями про історію та культуру, про міста і села, про видатних та простих людей, які зробили Лемківщину знаною на весь світ. Це архів народної пам’яті, доступ до якого через сторінку http://www.lemko-ool.com/ відкритий завжди і всім. Делегати говорили про необхідність організувати пошукову роботу серед земляків, щоб кожен лемко поділився хай пожовклими, але документально достовірними знімками з бабусиної скрині, аби хроніка їхнього життя стала доступною внукам і правнукам на довгі роки наперед для незгасної пам’яті в поколіннях.
Окремо було винесено на обговорення питання так званого «самовизначення». Депутати підтвердили своє ставлення до намагань певних проросійськи налаштованих сепаратистів виокремити лемків в окрему націю русинів як замах на цілісність України. Ймення «русин» прив’язується до лемка таким же чином, як і до кожного іншого українця. «Ми перш за все українці, а потім лемки» - згуртовано заявили депутати про свою готовність дати достойну відсіч сепаратистським проявам на Закарпатті та стати непереборною стіною у всіх справах захисту лемків і Лемківщини.
Потім делегати визначалися з Крайовою Управою.
На наступну каденцію в КУ ООЛ були обрані:
Голова –Зенко Галькович
Перший заступник голови і музейний референт – Стефан Гованський
Другий заступник голови – Іван Філь
Секретар – молодий Томаш Пиз
Фінансовий – Стефан Косцьолек
Референтури:
Марія Дупляк – зовнішні зв’язки, Василь Гаргай – організаційний, Іван Завада – допомоговий, Андрій Хомик – культурно-освітній,
Діяна Гованська – пресова, Петро Вислоцький – господарча.
Контрольна комісія:
Стефан Капітула – голова; Павло Гира і Богдан Кікта – члени комісії.
Товариський суд:
Петро Русинко – голова; Стефан Малиняк і Іван Васічко – члени комісії.
Затим делегатам була запропонована до затвердження резолюція XXVIII з’їзду.
Мужність і політична мудрість учасників з’їзду заслуговують того, щоб деякі з основних напрямків їх зовнішньо-політичної діяльності були наведені в цій статті дослівно:
«…Б. У 62-у річницю депортаційних акцій та їх завершення акцією «Вісла» - Крайовий з’їзд домагається від уряду Польщі:
- повної реабілітації українського населення Лемківщини та всього Закерзоння, яке було жертвою нелюдської політики влади у 1944-1947 рр.;
- звороту українцям їхніх церков та іншого громадського майна (як Українських Народних Домів) на Лемківщині та інших українських землях;
- введення навчання української мови в тих польських школах, де є відповідна кількість дітей українського роду.
В. Крайовий з’їзд ООЛ звертається до Президента і Верховної Ради України стати на захист прав української меншини в Польщі та визначити статус депортованих з українських земель у Польщі в 1944-1947 рр.
Г. Учасники Крайового з’їзду ООЛ ще раз підкреслюють, що Лемківщина – найбільш західна українська етнічна територія, а лемки – невід’ємна частина Великого Українського Народу, тому гостро засуджують лемківський сепаратизм і політичне русинство як шкідливе для них і для всього Українського народу та не бажають, щоб будь-хто зараховував їх до окремої нації лемків, русинів чи карпаторосів, і категорично заперечують право політичним спекулянтам русинства виступати в їхньому імені на міжнародних форумах».
Серед внутрішньо-організаційних напрямків діяльності як пріоритетні були зазначені допомога українським церквам, громадським установам, школам та окремим землякам, що того потребують; видання англомовної історичної літератури про Лемківщину; постійне оновлення та поповнення вебсторінки; відновлення та посилення занепадаючих відділів ООЛ; сприяння виданню журналу «Лемківщина», а ще підтримання та розвиток Українського Лемківського Музею в Стенфорді. Окремим пунктом у резолюцію винесено рішення виступити з протестом до ієрархії римо-католицької церкви у Польщі та інших польських установ проти паплюження доброго українського імені (в тому числі героїв і Владу Української Держави) духовними чинниками під час їхніх виступів чи у їхніх книжках.
З’їзд підходив до завершення. Присутнім було чим пишатися. Плідною діяльністю в складі Світового Конгресу Українців та Конгресу Українців Америки ООЛ зайняла заслужене місце в громадському житті діаспори.
Як визнання досягнень та важливості кропіткої праці організації можна навести слова з деяких виступів та вітальних листів:
«…нам особливо приємно співпрацювати з ООЛ в Америці, члени якої самовідданою працею примножують добробут народу нашої Батьківщини, сприяють демократизації України, утвердженню її міжнародного іміджу на теренах Сполучених Штатів» (Генеральний Консул України в Нью-Йорку – С.О. Погорєльцев)
«…Ви, розуміючи значення лемківського суспільно-культурного життя в США, об’єднуєте всіх лемків США та визначаєте необхідні напрямки роботи для захисту всіх громадянських та гуманітарних прав лемківської суспільності за океаном» (Голова Об’єднання Лемків Штефан Гладик).
«...ООЛ є однією з найдавніших і найбільш впливових організацій серед українців, народжених на Лемківщині, Західна Україна» (Президент Українського Конгресового Комітету Америки Тамара Галло Олексій).
«...Ваші постанови та рішення причиняться до скріплення нашої громади в ЗСА та допоможуть українській справі на міжнародному форумі» (Екзекутива Союзу Українців Католиків «Провидіння», заступник головного предсідника мгр. Квітка Семанишин)
«... ваша взаїмна посвята, любов і єдність, може послужити прикладом не тільки іншим організаціям, а також нашим рідним на материзні» (Голова Організації Оборони Чотирьох Свобід України Мгр. Михайло Козюпа).
«...На Божественній літургії в ранок 7-го листопада, в особливий спосіб помолюся за всі намірення, за добробут та успіхи ООЛ в Америці. Ви займете особливе місце в моїх думках і в моїх молитвах. Прошу передати мої найщиріші привітання всім, хто прибуде на ваше свято.
Таке зібрання дає нагоду застановитися та висловити вдячність за визначний минулий внесок і досягнення вашої організації. Таке свято також наповнює присутніх надією та спонукує їх посвятитися до дальшої праці у виконанню майбутніх викликів. Запрошую вас повідомити інших про діяльність вашої ООЛ в Америці, через подання статтей до газети «Шлях», котра пересилається електронічною поштою в цілий світ. Основним є повідомляти інших про вашу організацію, щоб забезпечити зацікавлення та дальше розвинання ваших ідеалів»
(Ukrainian Catholic Metropolitan Archdiocese of Philadelphia
Митрополит-Архієпископ Стефан Сорока).
На закінчення новообраний голова подякував всім присутнім за плідну співпрацю і побажав творчої співпраці на наступну каденцію.
Неголосне, але натхненне виконання Гімну України вивершило з’їзд.
Банкет
Великою лемківською родиною зібрались ввечері в святково-прибраному залі на другому поверсі Українського Дому в Пассейку на банкет з нагоди XXVIII з’їзду його учасники та гості. Урочистості заходу додала присутність високоповажних гостей: Високопреосвященного Владики Павла Хомницького; всечесних отців - Андрія Дудкевича (церква Св. О. Миколая в Пасейку), Олега Жовніровича (церква Святого Вознесіння в Кліфтоні); Тамари Галло Олексій (УЦККА); Гєні Благої (Крайова Управа Спілки Української Молоді); Марії Лібер (об’єднання жінок Головної Управи Оборони Чотирьох Свобід України); Івана Буртика (Крайова Управа Організації Оборони Чотирьої Свобід України); Богдана Гаргая (Президент Фундації «Воля»); д-ра Костянтина Ваньо (Місцевий відділу УККА).
Високопреосвященний Владика Павло Хомницький благословив присутніх, і свято розпочалося. Голова 3-го Відділу п. Василь Гаргай представляв гостей, а п. Галина Семеняк вела концертну програму.
Насичений культурно-відпочинковими виступами вечір навівав спогади про рідну землю. Доповідь про безкомпромісного борця за свободу і незалежність України Степана Бандеру, прочитана п. Іваном Буртиком, будила почуття необхідності перейняти смолоскип служіння українському народу. Враження доповнювала літературно-музична композиція, яку підготували вихованці СУМу на честь 100-й річниці з дня народження народного героя та 50-річчя з дня його підступного вбивства. Проникливо, з натхненям співали присутні разом з сестрами Павлишин «Гори наші, гори», «Верше мій, верше» та інші напоєні любов’ю до батьківського краю пісні.
Про неповторність таланту змалювання краси Лемківської землі, її гір та полонин у віршах Б-І.Антонича розповіла у своїй доповіді Віра Павлишин. Між танцями виголошувалися короткі привітання, промови і слова визнання від державних та громадських організацій та установ.
З побажанням процвітання, успіхів та залучення нових поколінь відданих лемківській справі послідовників, щедрих Божих благословінь і добробуту пізно ввечері покидали свято гості, а його організатори розходилися, натхненні енергією на подальшу працю по поверненню України на належне місце в Європі і в світі.
Надія Бурмака, публікація в тижневику "Міст" Top of the page
Лемківська Ватра в Еленвільских Карпатах - Десята, ювілейна
На фото - ансамбль з Лемківщини – родина Хомиків.
Фотографії Даяни Гованської/Реіли
3-4 липня 2010 року у Елленвілі (Нью-Йорк) відбулася десята, ювілейна, Лемківська Ватра. З’їхалися представники декількох поколінь лемків із Сполучених Штатів Америки, України, Польщі та Канади. Зібрала їх туга за рідною землею, потреба ще й ще раз оповити серце рідними наспівами, віддати тіло магії танку, необхідність передати скарб традицій тим, хто постане на охорону лемківських культурних надбань завтра і далі. Без нічиєї вказівки «зверху», ведені тільки внутрішнім почуттям приналежності до єдиного народу, українці запалюють Лемківські Ватри у різних країнах світу, зузорюючи їх майже ідентичною для всіх Ватр сюжетною канвою. Ось і тут, у Еленвілі, сценарій був виписаний серцем.
Офіційне відкриття свята призначене на суботу, на п’яту годину вечора. Привітати гостей і учасників на сцену піднімаються організаційний референт Крайової Управи, староста Ватри, Василь Гаргай; представник світової федерації українсько-лемківських об’єднань Зенко Войтович; голова Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини Зенко Галькович; Голова Фундації Дослідження Лемківщини Стефан Гованський; менеджер Оселі Спілки Української Молоді Андрій Стасів та голови відділів ООЛ.
Василь Гаргай говорить про лемків, які співом будили гори, про їхню залюбленість у Карпати, про 1947 рік, у який за сатанинською волею сатанинського уряду лемківські родини змушені були спакувати життя декількох поколінь у один возик і повезти його, запрягшись журбою, у світи. Про колисанки і казки, що ними боронили лемківську автотентичність у часи, коли єдиним оберегом була молитва і свята віра у незнищенність української сутності душі. Про Ватру, яка завжди зігрівала серце і тіло лемка.
Кращі з активістів, довголітні члени ООЛ Микола Кулик, Іван Дорожицький та Петро Гресь дають життя яскравому полум’ю.
На сцену запрошується хор церкви святого Миколая з Пасейку і у надвечір’я лине гімн лемків «Гори наші, гори». Співає хор, співають старійшини лемків, попід небо піднімається велична пісня, сповіщаючи про Лемківську Ватру на американській землі. Свято розпочалося.
А потім був концерт
Концертну програму провадили Галина Семеняк та Михайло Гучко
На початку п. Зенон Войтович у рифмованому монолозі з гумором оповів про будні життя лемківської громади. А потім почали свої виступи артисти. Організатори постарались якнайбільше урізноманітнити програму, щоб вона була несхожа на попередні. Запрошували здебільшого нових учасників. З постійних були сестрички Надійка та Наталя Павлишини. Вони залишаються незмінно вірні лемківському репертуару. З Лемківською Ватрою у сестричок співпала ще одна знаменна подія. Нещодавно сам папа римський Бенедикт ХVI нагородив юних співачок з нагоди десятиріччя їхньої концертної діяльності Почесною Грамотою. Такої високої честі удостоюється далеко не кожен митець за довгі десятиріччя творчої діяльності. Публіка оплесками гаряче привітала дівчаток з високою нагородою.
Вразила всіх високою виконавчою майстерністю Інеса. У тендітності, тонкому стані читалася якась вишукана спорідненість скрипальки і і її інструменту. В руках Інеси скрипка видавалася живою істотою, яка складала гімн життю і почуттям, співала осанну красі Еленвілю, довірливо виливала жагу спраглої за коханням душі.
Захопленими оплесками глядачі заслужено нагородили заслуженого артиста України Олега Чмиря, оперну співачку Анну Бачинську та її ученицю Анну Сміт.
Тепло сприйняла аудиторія лемківські пісні, які з таким натхненням виконував гурт родини Хомиків.
Непересічними у творчому доробку продемонстрували себе танцювальні гурти «Мрія» з Пасейку та «Золотий промінь» з Конектикуту, співачка Надя Кобеляк з Канади, гармоніст Михайло Платош з Конектикуту та інші.
Зачарував публіку ансамбль «Барвінок». Високим професіоналізмом виконання танцю гурт завдячує своєму керівнику – Григорію Момоту. Скільки себе пам’ятає – Григорій танцював. Коли йому ледве виповнилося 6 років, спеціальна комісія, яка шукала обдарованих діток, рекомендувала його в числі трьох найталановитіших з Тернопільскої області для навчання в спеціалізованій хеографічній школі-інтернаті в Києві. Там Григорій розпочав опановувати мистецтво танцю. А потім було хореографічне училище, інститут, робота в ансамблі Вірського. Вигравши грін-карту, вирішив переїхати в США. Але й тут бачить себе тільки у поєднанні з танцем. Любить дітей і поважає їх. Недарма про нього з вдячністю і захопленням розказують батьки вихованців і самі танцюристи. Григорій робить постановку танцю, враховуючи природні дані і професійний рівень кожного в колективі – і новачка, і того, хто зростав разом з ансамблем. Григорій впевнений – безталанних дітей нема. І доводить це високою майстерністю своїх вихованців.
Танцювальні колективи і співаки змінювали один одного. Концерт тривав декілька годин, а потім музики покликали всіх до танців. Забава привабила і молодих, і старших. Розходилися далеко за північ. Але ніхто не проспав вранішньої Служби Божої.
Про Службу Божу
В неділю зранку о 10-й годині біля Лемківської каплиці зібралися гості і учасники. Понад 100 дітей з літнього табору СУМу виструнчилися в почесній варті, щоб вшанувати память Героїв України, які полягли за її визволення. Преосвященний Владика Павло Хомницький відслужив Архиєрейську Святу Літургію і панихиду за загиблими і замордованими героями. Супроводжував Службу хор парафії святого Миколая з Пасейку. Під відспів гімнів України і Сполучених Штатів були підняті прапори обох держав, а після цього покладені вінки до пам’ятників героям.
З короткими, але місткими промовами виступили Президент СКУДО Аскольд Лозинський, представники Організації Оборони Чотирьох Свобід Михайло Кузюпа та Іван Буртик. Емоційно відтінили подію міні-спектаклі вихованців СУМу, які відобразили у своїх виступах героїку минулих днів.
Свято продовжилось
Цілоденно грала музика. Завдячуючи гуртам «Черемош», «Галичани», «Обереги», «Відлуння» та «Удич» танцювати можна було з п’ятниці по неділю і вдень, і ввечері, і в приміщенні, і на вулиці.
Організатори свята подбали про все. Відпочивали - як кому забажалося. Хто купався в басейні, хто випробовував міць м’язів і витримку на спортивному майданчику, хто задовольняв цікавість переглядом мистецьких виставок чи участю у атракціонах, хто просто відпочивав на ліжничках чи розкладаних стільчиках у тіні розлогих дерев. У будках можна було купити сувеніри, книги, вишиванки, інші товари з українською символікою. А що вже українського частування – то вистачало всім і на всі смаки. Це постаралися активісти ООЛ з Пасейку, Нью-Йорку, Ірвінгтону та інших відділів.
І ще й в неділю гості згадували про печених поросят. Жалкували, що так швидко те частування закінчилося. Хоч і запекли їх цього року аж трійко. Мабуть, на наступний рік прийдеться запекти четверо.
Співали, сміялися, заводили нові знайомства. Звернуло на себе увагу наступне. Діти, для яких українська вже стала іноземною, теж співали лемківських пісень, комбінуючи на своє сприйняття англійську й українську. Було видно, пишалися Україною і своїм походженням.
Про незнищенність української духовної сутності
Єднання у таких заходах – не просто вияв творчого запалу окремих ентузіастів. Це генетично закладена потреба збереження надбань тисячолітньої культури. Де б не поселялися лемки – всюди мандрувала з ними їхня обрядовість і, як її невід’ємна складова, ватра. Так було і 200, і 100 років тому, так є і зараз. Бо якби було інакше, заради чого іншого ясніли б полум’ям любові до рідного краю Лемківські Ватри не тільки в Україні, а й у Польщі, Словаччині, Хорватії, Канаді, Аргентині, і тут, у Сполучених Штатах. От і сьогодні зібралися, щоб підтвердити собі і всьому світову власну етнічну спроможність і самодостатність.
Роз’їжджаючись, гості з вдячністю згадували господарів свята - Організацію Оборони Лемківщини в Америці й Оселю Спілки Української Молоді та спонсорів, за допомоги яких змогла відбутися Лемківська Ватра – Українські кредитові спілки «Самопоміч» в Нью-Йорку, Пассейку та Ірвінгтоні.
Надія Бурмака, публікація в тижневику "Міст" Top of the page
На фото - ансамбль з Лемківщини – родина Хомиків.Фотографії Даяни Гованської/Реіли
3-4 липня 2010 року у Елленвілі (Нью-Йорк) відбулася десята, ювілейна, Лемківська Ватра. З’їхалися представники декількох поколінь лемків із Сполучених Штатів Америки, України, Польщі та Канади. Зібрала їх туга за рідною землею, потреба ще й ще раз оповити серце рідними наспівами, віддати тіло магії танку, необхідність передати скарб традицій тим, хто постане на охорону лемківських культурних надбань завтра і далі. Без нічиєї вказівки «зверху», ведені тільки внутрішнім почуттям приналежності до єдиного народу, українці запалюють Лемківські Ватри у різних країнах світу, зузорюючи їх майже ідентичною для всіх Ватр сюжетною канвою. Ось і тут, у Еленвілі, сценарій був виписаний серцем.
Офіційне відкриття свята призначене на суботу, на п’яту годину вечора. Привітати гостей і учасників на сцену піднімаються організаційний референт Крайової Управи, староста Ватри, Василь Гаргай; представник світової федерації українсько-лемківських об’єднань Зенко Войтович; голова Крайової Управи Організації Оборони Лемківщини Зенко Галькович; Голова Фундації Дослідження Лемківщини Стефан Гованський; менеджер Оселі Спілки Української Молоді Андрій Стасів та голови відділів ООЛ.
Василь Гаргай говорить про лемків, які співом будили гори, про їхню залюбленість у Карпати, про 1947 рік, у який за сатанинською волею сатанинського уряду лемківські родини змушені були спакувати життя декількох поколінь у один возик і повезти його, запрягшись журбою, у світи. Про колисанки і казки, що ними боронили лемківську автотентичність у часи, коли єдиним оберегом була молитва і свята віра у незнищенність української сутності душі. Про Ватру, яка завжди зігрівала серце і тіло лемка.
Кращі з активістів, довголітні члени ООЛ Микола Кулик, Іван Дорожицький та Петро Гресь дають життя яскравому полум’ю.
На сцену запрошується хор церкви святого Миколая з Пасейку і у надвечір’я лине гімн лемків «Гори наші, гори». Співає хор, співають старійшини лемків, попід небо піднімається велична пісня, сповіщаючи про Лемківську Ватру на американській землі. Свято розпочалося.
А потім був концерт
Концертну програму провадили Галина Семеняк та Михайло Гучко
На початку п. Зенон Войтович у рифмованому монолозі з гумором оповів про будні життя лемківської громади. А потім почали свої виступи артисти. Організатори постарались якнайбільше урізноманітнити програму, щоб вона була несхожа на попередні. Запрошували здебільшого нових учасників. З постійних були сестрички Надійка та Наталя Павлишини. Вони залишаються незмінно вірні лемківському репертуару. З Лемківською Ватрою у сестричок співпала ще одна знаменна подія. Нещодавно сам папа римський Бенедикт ХVI нагородив юних співачок з нагоди десятиріччя їхньої концертної діяльності Почесною Грамотою. Такої високої честі удостоюється далеко не кожен митець за довгі десятиріччя творчої діяльності. Публіка оплесками гаряче привітала дівчаток з високою нагородою.
Вразила всіх високою виконавчою майстерністю Інеса. У тендітності, тонкому стані читалася якась вишукана спорідненість скрипальки і і її інструменту. В руках Інеси скрипка видавалася живою істотою, яка складала гімн життю і почуттям, співала осанну красі Еленвілю, довірливо виливала жагу спраглої за коханням душі.
Захопленими оплесками глядачі заслужено нагородили заслуженого артиста України Олега Чмиря, оперну співачку Анну Бачинську та її ученицю Анну Сміт.
Тепло сприйняла аудиторія лемківські пісні, які з таким натхненням виконував гурт родини Хомиків.
Непересічними у творчому доробку продемонстрували себе танцювальні гурти «Мрія» з Пасейку та «Золотий промінь» з Конектикуту, співачка Надя Кобеляк з Канади, гармоніст Михайло Платош з Конектикуту та інші.
Зачарував публіку ансамбль «Барвінок». Високим професіоналізмом виконання танцю гурт завдячує своєму керівнику – Григорію Момоту. Скільки себе пам’ятає – Григорій танцював. Коли йому ледве виповнилося 6 років, спеціальна комісія, яка шукала обдарованих діток, рекомендувала його в числі трьох найталановитіших з Тернопільскої області для навчання в спеціалізованій хеографічній школі-інтернаті в Києві. Там Григорій розпочав опановувати мистецтво танцю. А потім було хореографічне училище, інститут, робота в ансамблі Вірського. Вигравши грін-карту, вирішив переїхати в США. Але й тут бачить себе тільки у поєднанні з танцем. Любить дітей і поважає їх. Недарма про нього з вдячністю і захопленням розказують батьки вихованців і самі танцюристи. Григорій робить постановку танцю, враховуючи природні дані і професійний рівень кожного в колективі – і новачка, і того, хто зростав разом з ансамблем. Григорій впевнений – безталанних дітей нема. І доводить це високою майстерністю своїх вихованців.
Танцювальні колективи і співаки змінювали один одного. Концерт тривав декілька годин, а потім музики покликали всіх до танців. Забава привабила і молодих, і старших. Розходилися далеко за північ. Але ніхто не проспав вранішньої Служби Божої.
Про Службу Божу
В неділю зранку о 10-й годині біля Лемківської каплиці зібралися гості і учасники. Понад 100 дітей з літнього табору СУМу виструнчилися в почесній варті, щоб вшанувати память Героїв України, які полягли за її визволення. Преосвященний Владика Павло Хомницький відслужив Архиєрейську Святу Літургію і панихиду за загиблими і замордованими героями. Супроводжував Службу хор парафії святого Миколая з Пасейку. Під відспів гімнів України і Сполучених Штатів були підняті прапори обох держав, а після цього покладені вінки до пам’ятників героям.
З короткими, але місткими промовами виступили Президент СКУДО Аскольд Лозинський, представники Організації Оборони Чотирьох Свобід Михайло Кузюпа та Іван Буртик. Емоційно відтінили подію міні-спектаклі вихованців СУМу, які відобразили у своїх виступах героїку минулих днів.
Свято продовжилось
Цілоденно грала музика. Завдячуючи гуртам «Черемош», «Галичани», «Обереги», «Відлуння» та «Удич» танцювати можна було з п’ятниці по неділю і вдень, і ввечері, і в приміщенні, і на вулиці.
Організатори свята подбали про все. Відпочивали - як кому забажалося. Хто купався в басейні, хто випробовував міць м’язів і витримку на спортивному майданчику, хто задовольняв цікавість переглядом мистецьких виставок чи участю у атракціонах, хто просто відпочивав на ліжничках чи розкладаних стільчиках у тіні розлогих дерев. У будках можна було купити сувеніри, книги, вишиванки, інші товари з українською символікою. А що вже українського частування – то вистачало всім і на всі смаки. Це постаралися активісти ООЛ з Пасейку, Нью-Йорку, Ірвінгтону та інших відділів.
І ще й в неділю гості згадували про печених поросят. Жалкували, що так швидко те частування закінчилося. Хоч і запекли їх цього року аж трійко. Мабуть, на наступний рік прийдеться запекти четверо.
Співали, сміялися, заводили нові знайомства. Звернуло на себе увагу наступне. Діти, для яких українська вже стала іноземною, теж співали лемківських пісень, комбінуючи на своє сприйняття англійську й українську. Було видно, пишалися Україною і своїм походженням.
Про незнищенність української духовної сутності
Єднання у таких заходах – не просто вияв творчого запалу окремих ентузіастів. Це генетично закладена потреба збереження надбань тисячолітньої культури. Де б не поселялися лемки – всюди мандрувала з ними їхня обрядовість і, як її невід’ємна складова, ватра. Так було і 200, і 100 років тому, так є і зараз. Бо якби було інакше, заради чого іншого ясніли б полум’ям любові до рідного краю Лемківські Ватри не тільки в Україні, а й у Польщі, Словаччині, Хорватії, Канаді, Аргентині, і тут, у Сполучених Штатах. От і сьогодні зібралися, щоб підтвердити собі і всьому світову власну етнічну спроможність і самодостатність.
Роз’їжджаючись, гості з вдячністю згадували господарів свята - Організацію Оборони Лемківщини в Америці й Оселю Спілки Української Молоді та спонсорів, за допомоги яких змогла відбутися Лемківська Ватра – Українські кредитові спілки «Самопоміч» в Нью-Йорку, Пассейку та Ірвінгтоні.
Надія Бурмака, публікація в тижневику "Міст" Top of the page
Лемківська Ватра в США горіла вже в тринадцятий раз.
На фото - родинний ансамбль "Коріння"
Фото Андрія Хомика
Лемківські ватри уже горять на кількох континентах, у багатьох країнах. Той невгасимий пломінь, що кожний лемко несе в свому серці, притягує на них усіх інших. Лемківська пісня стає славна на цілий світ. До джерел лемківської культури звертаються, щоби напитися з нього цілющого духу наших Бескидів, котрий ми несемо на Ватри в Польщі і в Словаччині, на Україні, в Канаді і, звісно, у США.
Тут 27 та 28 Липня 2013 року запалили її вже в тринадцятий раз.
Разом з незмінним Старостою Василем Гаргаєм на сцені при відкритті - Павло Лопата та Андрій Ротко з Канади, вітали учасників та презентували щойно вийшовшу з друку книгу В.В'ятровича в польському перекладі прекладі Є.Місила "ІІ-га Українсько-Польська війна". Голова ООЛ Зенко Галькович тепло вітав усіх присутніх, а член президії Світової організації Українських Лемківських об'єднань А.Хомик зачитав вітання Голови СФУЛО, відомої співачки Софії Федини, де вона підкреслила, що: "Лемківська ватра у США – це не тільки фестиваль, що єднає лемків, але фестиваль, який гуртує всіх небайдужих українців".
В честь і на пам'ять Стефана Гованського, запалити першу Ватру, на котру Він уже не зміг прибути, були удостоєні його діти - Діана та Марко Гованські та близький товариш А.Хомик.
І - полилася пісня...
Ватра в США не зможе конкурувати з професіоналізмом десятків та десятків виконавців на рідних землях - Україна та Польщі, але і тут вона стає щороку кращою та різнобарвнішою. Постійна ведуча, наша чарівна Галина Семеняк оголошує вже знайомі імена та колективи :
- Хор "Акколада" з Філадельфії, та танцювальний гурт "Бабаросин" з Нью Йорку, а також тріо "Гердан" з Вашінгтону, котрі потрясли нас вперше минулого року чудовими аранжуваннями та рідкісним звучанням небачених інструментів;
- Алла Куцевич та Андрій Турчин, наші красуні молоденькі сестрички Надія та Наталя Павлишин, чудова Наталка Кикта зїї акапельним виконанням таких до болю знайомих лемківських пісень, яку співав їй дідусь "Чиє ж то полечко" та "Горе долом ходжу";
- Софія Найда та наш відомий гуморист Петро Вислоцький;
І цьогорічна Ватра мала своє відкриття - сімейний ансамбль "Коріння". Троє дівчат, змінюючи інструменти, юнак зі скрипкою та хлопчик, що бив у бубон заворожили глядачів. Прості та дуже ритмічні і рвучкі мелодії, потужні голоси так щиро і потужно звились над горами Елленвілу, що всі неначе на мить опинились десь на кермеші у Святкові, на Лемковині. Голосно і від серця - так і співають лемки вдома. Я чув цей спів багато разів на Лемківщині. Я чув його в селах і на сцені Ватри в Ждині, на початку далеких 90-х, коли "Оркестра Св.Миколая" саме таким "простим фанатизмом" буквально розривала серця, коли глядачі переставали бути лише такими, вони зривались у танок і спів, коли запал лемківської пісні хапав твоє серце і воно летіло до неба...
А поза сценою - як завжди, борщ та вареники, капуста і, як традиція - смажені поросята. В останню хвилину Михайло Хомик врятував традицію, коли наш звиклий постачальник відмовив. Присутні зустрічають старих та вітають нових знайомих, згадують минуле та планують на майбутнє.
Вечірня забава крутила у танці старого й молодого, хтось сидів за столом ча співав біля шатра, словом - все, як і повинно бути на Ватрі...
Чудова суботня погода змінилась на щиру зливу в неділю - тай не дивно - Ватра ж бо Тринадцята.
Та будуть і наступні, і буде їх багато, доки є ми, доки нам цього треба.
Андрій Хомик
ХІІ Лемківська Ватра в СШАНа фото - ансамбль "Гердан"
Фото Андрія Хомика
Цьогорічна ватра в Елленвілл була визначною подією.
Я був на усіх Ватрах, починаючи з 2001 року і можу це ствердити.
Духовно це все та ж щорічна зустріч лемків США на свому фестивалі, аби згадати і згуртуватись. Кажу – лемків Америки, бо лиш рідкі гості завітають сюди з-за «Великої води» і, на жаль, цьогорічна Канадська Ватра співпала з нашою у часі. Цьогорічне Ватряне поле не було перевантажене публікою і тому, що День Незалежності, приваблюючий останніми роками тисячі в Катскільські гори, давно минув. Та хоч і не надто велелюдна, цьогорічна Ватра була такою ж теплою, як завжди. Теплою від сонечка – те шкварило, не шкодуючи артистів на пекучій сцені. Теплою в наших серцях – вкотре у горах, так схожих на наші зелені Бескиди, ми зійшлися разом. Теплою від усвідомлення –наше Ватряне «огниско» - лиш пломінчик у численному морі Лемківських Ватр, що палають у багатьох місцях на Лемківщині, в Польщі, Україні та Канаді.
Нашу Ватру в суботу, 4-го серпня 20012 року запалюють молоді юнаки, молоді лемки, народжені вже тут. Вони тут з родичами, і ті з тремтячими серцями плескають церемонії відкриття Ватри. На сцені - керівництво Організації Оборони Лемківщини і незамінимий Староста Ватри Василь Гаргай вже вдванадцяте вітає глядачів та виступаючих. Отець Кащак благословляє присутніх і дійство. По черзі, разом з вітаннями, Голова ООЛ Зенко Галькович представляє нову книгу, видану англійською мовою за кошти ООЛ - «ZAKERZONNIA.Ethnic Cleansing of the Ukrainian Minority in Poland.1944-1947», член Президії СФУЛО Андрій Хомик зачитує вітання від новообраної на Голову СФУЛО Софії Федини. Вона не лише політолог і голова Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань, але і відома співачка – в той же вечір виступає на Лемківскій Ватрі в Канаді. Голова Фундації Досліджень Лемківщини зворушливо підкреслює присутність багатьох юних облич серед глядачів – майбутньої нашої зміни (а з ним не тільки його діти, а уже і внуки, як і багатьох присутніх).
Починаєтся концерт - і це він робить цьогорічну Ватру безперечно кращою за попередні. З року в рік ми бачимо наших постійних улюбленців – як чудових сестер Павлишин, неначе лебедят, що все кращають та співають все гарніше. Алла Кусевич з Андрієм Турчином починали і не раз вплітали свої лемківські та укранські пісні «Цне мі ця за тобов», «Як я сено грабала» та ін. Чудові дівочі голоси «Самоцвіту» а-капельно та під бандуру чарували глядача своєю досконалістю. Як і завжди, під бурхливіі оплески і сміх читав Петро вислоцький свої "віци". Скрипка Іннеси Декайло плакала і сміялась народними та сучасними ритмами, линула до неба і падала, тулилась до глядача...
Цього ми і чекали. Українці славні голосами і талантом. Лиш мало нас тут. Щиро кажучи, тут, у діаспорі, нам годі розраховувати на високопрофесійний рівень концерту, як на Україні. Це там – величезне розмаїття заслужених і академічних, поліфонічних і камерних, різних по жанру, та головне - професійних колективів. Я там виростав і, звиклий до того багатства, приїхавши до США кілька років на нашій сцені спостерігав виступаючих дуже щирих і прагнучих, та все ж аматорів. І звикся, змирився з цим – очевидно неминучим – явищем. У чужомовному середовищі культурний розвиток меншості – лише так чи інакше відтягнута асимиляція... І що ж ми бачимо сьогодні? Четверта хвиля еміграції приносить сюди не просто більше і більше людей, а більше і більше людей талановитих. Такого рівня, як цого року Лемківська Ватра в США ще не бачила.
Справжніми відкриттями стал тріо «Гердан» у з Вашингтону у складі Андрія Підківки, Соломії Горохівської та Річарда Міллера з Бразілії. Його акустична гітара, як в українських, так і латинських ритмах була фантастична. Андрій показував чудеса володіння різними автентичними духовими інструментами, а соло та скрипка Соломії на додачу стали справжньою окрасою свята, тим, чого ми давно чекали. Нові експерименти, не стагнація у «шароварному» милуванні українською старовиною, а сміливе аранжування і становлення нашої мелодики на сучасний рівень – ось чим так порадував «Гердан». Дебютувала на фестивалі і чарівна Наталя Кікта з лемківськими піснями «Ой верше» та ін. Сподіваємось, дебют буде першим, та не останнім її виступом на сцені в Елленвіл.
Поміж виступами зголоднілі до українських страв, як завжди могли поласувати у кухні (традиційне печене «паця» розійшлос по численних «талірках» ще до концерту).
Увечері -традиційно – забава. На чудовій, накритій від непогоди “dance floor” при звуках «Грому» охочі до танцю змагались з утомою до «білого ранку», а навколо, на траві зеленій та за столами – спогади та зустрічі, сміх і жарти, «погарик і сьпіванки»... Розходяться перед світом, та ненадовго...
Рано в неділю 5-го серпня, в лемківській капличці – панахида, присвячена 65-й річниці Акції «Вісла», котру відправив Владика Павло Хомницький. Прапори Відділів ООЛ та Суму пестив легкий вітерець. Затихло птаство...Лемки стояли в молитві. В нашій пам'яті незгладима біль – депортація. Її згадав Владика в своїй проповіді : " ...ці небажані емігранти були розсіяні по чужій землі, як осінне листя. На жаль сучасний український уряд не пам’ятає про тих що стратили життя чи потерпіли під час Акції Вісла чи інших подій. Ми пам’ятаємо і молимось за них".
На ХІІ Ватрі не бракувало поживи і для інтелекту. Наш вельмишановний Голова УККА Аскольд Лозинський виголошує доповідь, присвячену тій же річниці виселення. Хоч нікому з присутніх сивочолих слухачів не треба пригадувати, що принесло їм горезвісне переселення, в залі не бракувало і молоді. Головно для них ООЛ видала вже згадану книжку «Закерзоння...» англійською. Різних аспектів українсько-польських відносин торкнувся доповідач і червоною ниткою пройшла думка «Ми повинні прощати, та не можемо забувати...»
Знову сцена оживає концертом. І знов нагадують нам свої вчорашні чари ¬¬¬«Гердан» і Л.Щипчик, А.Кусевич та А. Турчин, сестри Павлишин та «Самоцвіт».Був час і для авторської пісні – молодий та талановитий гітарист Максим Лозинський з почуттям виконував модерні композиції «Не спи, моя рідна земля» та «Вставай!».
Приємною несподіванкою випурхнули на сцену чудові дівчата та юнаки ансамблю «Бабаросин», задвиготіли по сцені каблуки, замерехтіли в запальному танці зграбні танцюристи. Вони з Нью Йорку, а я би подумав – з України, так професійно чарували глядача їх «Гопак», «Коломийка» та «Козачок».
На Ватрі побачиш усього. І цим славні лемківські Ватри. Це фестивалі не лише для молоді, що різняться лише стилем музики. Ватри – для усіх поколінь. Сюди приходятю старі та малі. Вони приходять подивитись і послухати, потанцювати і поспівати. Ба, також – помолитись і згадати. Вони стрічаються і згадують. Ми маємо що згадати. Ми – лемки. Більшість з нас втратили свою землю, та ніхто з нас не втратив свою пам'ять і свою віру. Виростають нові покоління, народжені на інших землях, та Прадідівська земля Лемківщини стукає їм у серце. І вони приходять до Ватри. У різних краях по усьому світі, та з одним духом у серцях. Нас не загладити, заки ми приходитимемо до Ватри. Заки триматимемося наших джерел, заки молоді лемчатка босими ноженятами топтатимуть трву перед ватряними «огнисками» на Лемківщині, в Україні, Канаді та США.
Мені особисто дорого було бачити книжку віршів мого вітця, Василя Хомика, в руках нашої чарівної ведучої Галини Семеняк. Вірші з тої книжки гармонічно впліталися поміж концертними номерами в канву концерту. І закінчу я також словами його "Лемківської Молитви":
«...Тебе благаєм кожну днину
Порви загради з днів війни
Верни нас в рідну Лемківщину
і самобутність сохрани».
Андрій Хомик Top of the page
Національні Збори OOЛ завершились обранням нового Голови
Організація Оборони Лемківщини в Америці провела свій 29-й Крайовий З'їзд 26-го жовтня 2013 р. в центрі Спілки Української Молоді в Йонкерсі, Нью-Йорк, де було обрано нового Голови та Крайову Управу.
Голова Крайової Управи ООЛ Зенко Галькович відкрив З’їзд вітаючи делегатів та гостей, яких налічувалось близько 50. Потім він запропонував хвилиною мовчання вшанувати пам'ять всіх членів OOЛ, що відійшли у вічність за чотири останні роки з минулого З’їзду.
Відповідальність за проведення з'їзду в якості голови була доручена Василеві Гаргаю за сприяння заступника голови Андрія Хомика та секретаря зборів Оксани Кикти. Потім були обрані члени верификаційної, резолюційної, та номінаційної комісій.
Наступна частина зустрічі складалася з доповідей про роботу організації, проведеною членами існуючої Крайової Управи, в тому числі: голови, секретаря, скарбника, референта зовнішніх зв'язків, редактора та адміністратора журналу "Лемківщина," а також музейного, організаційного, пресового, господарчого та культ.-освітнього референтів. У ході обговорення доповідей , учасники торкнулися різних питань, як фінансування журналу "Лемківщина," проект каталогізації Лемківського Музеюю і необхідності ремонту каплиці на Оселі "СУМ" в Еллeнвілл, Нью-Йорк, кошт оплати побудови котрої в більшості був покритий OOЛ.
Після короткої перерви на обід, веб-майстер OOЛ Андрій Хомик провів мультимедійну презентацію веб-сайту організації, показуючи помітно враженим делегатам різні сторінки і пояснюючи всі його недавні доповнення. Він також підкреслив, що весь потенціал веб-сайту дотепер ще не реалізований і закликав усіх надавати більше детальної інформацію для висвітлення на сторінці ООЛ - такі, як біографії старійших членів, історичні фотографії та поточні події.
Згодом відбулися вибори Крайової Управи OOЛ, в результаті яких були обрані:
Екзекутива:
Голова – Марко Гованський
1-й заст. Голови – Василь Гаргай
2-й заст. Голови – Тома Пиз
Секретар – Буде визначено
Скарбник – Стефан Косцьолек
Референтури:
Зовнішніх зв'язків – Марійка Дупляк
Редактор журналу – Марійка Дупляк
Адміністратор журналу – Оксана Кикта
Організаційний – Василь Гаргай
Допомоговий – Михайло Хомик
Культ.-освітній –Андрій Хомик
Пресовий –Діяна Гованська-Рейлі
Господарчий – Петро Вислоцький
Музейний – Лена Гованська
Вільні Члени:
Микола Дупляк, Петро Лукачин, Теодор Пиз, Анна Гаргай, Петро Косцьолек, Іван Завада, Стефан Пшибило, Іван Суховацький, Юлія Вислоцька, Володимир Блажейовський
Контрольна Комісія:
Степан Капітула (Голова), Павло Гира, Богдан Кикта
Товариський Суд:
Петро Русинко (Голова), Стефан Малиняк, Василь Панчак
Почесні Голови:
Іван Гвозда, Мирон Мицьо, Марійка Дупляк, Зенко Галькович
Наступні рішення були сформульовані на з'їзді, а згодом ратифіковані :
1 . OOЛ продовжує засуджувати радянсько-польський обмін населенням 1944-1946 років, завершений Aкцією "Вісла" в 1947 році, і закликає нинішній уряд Польщі забезпечити належну компенсацію жителям Лемківщини, які стали жертвами цих переселення кампаній, а також до українській меншини загалом, у тому числі повернення колишніх церків та іншої власності.
2 . OOЛ звертається до Уряду України за підтримкою прав української меншини в Польщі та з необхідністю визначення статусу лемків, а також представників інших українських етнографічних земель у складі Польщі, які були депортовані звідти на сучасну територію України підчас радянсько-польський обмін населенням в 1944-1946.
3 . OOЛ звертається до уряду Сполучених Штатів, з вимогою засудити дії польського комуністичного уряду 1944-1947, пов'язані з радянсько-польським обміном населенням та Aкцією "Вісла."
4 . OOЛ підтверджує, що вважає Лемківщина є однією з українських етнографічних територій в Польщі, і що лемки є частиною великого українського народу і, таким чином, буде продовжувати свої цілі організування всіх лемків-українців в своїх громадах та повсюдного сприяння розвиткові української культури, мови, музики, і традицій.
З наближенням з'їзду до свого завершення учасникам було чим гордитися. З обранням нового складу Управи, OOЛ показала свою здатність працювати конструктивно і демократично, дотримуючись усіх правил організації та нормам статуту. Огляд обширної роботи на сьогоднішній день, в поєднанні з пропонованими новими ідеями, створив енергійну сприятливу атмосферу серед делегатів.
На закритті з'їзду новообраний президент, Марко Гованський, подякував присутнім за їх підтримку і заявив, що він буде прагнути щиро прислуховуватись до думок та ідей кожного члена, старших та молодших, підкресливши необхідність для всіх лемків разом працювати та рухатися вперед.
Натхненне виконання українського гімну завершило конвенцію.
Після з'їзду відбувся банкет, протягом який основний доповідач, Анна Вoйтoвич, розповіла про примусове переселення української меншини в Польщі в 1947 році, відомого як Aкція "Вісла" , зазначивши що люди продовжують обговорювати цю тему, бо вона залишилася болючою раною в їх серцях. Мистецьку частину програми представила Наталка Кикта,прекрасно виконавши кілька лемківських пісень.
Отець Кирило Ангелов з української католицької церкви Св. Михаїла в Йонкерсі провів молитву для всіх присутніх, у той час як представники різних українських організацій США побажали OOЛ успіхів у подальшій роботі, в тому числі Юрій Микитин - від Спілки Української Молоді (СУМ), Наталія Kaчурак - від Об'єднання Жінок Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ОЖ ООЧСУ), Стефан Kaчурак - від Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ) , і Андрій Горбачевський - від Федеральногї Кредитової Спілки «СУМА – Йонкерс». Листи з найкращими побажання були також отримані від митрополита Стефана Сороки, єпископа Івана Бури, єпископа Павла Патріка Хoмницкого та Українського Конгресового Комітету Америки (УККА).
Колишний президент ООЛ Зенон Гaлькoвич, який керував організацією протягом останніх 14 років, подякував членам ООЛ за партнерство протягом багатьох років, а також висловив вдячність Федеральній кредитній спілці «СУМА – Йонкерс» і Федеральній кредитній спілці «Самопоміч - Джерсі-Сіті, Нью-Джерсі» за щедрі грошові подарунки, пожертвувані ними для ООЛ тим вечером для підтримки її майбутньої роботи.
Після банкету була забава, організована Відділом ООЛ в Йонкерсі, де гостям грали до танцю члени музичного гурту "Vox Ethnika".
Пресовий референт ООЛ –Діяна Гованська-Рейлі
Майстер-клас Лемківської писанкиВ неділю, 12-го квітня, нижній зал Церкви Св.Михайла в Йонкерсі, НЙ, був освітленій свічками та заповнений запахом воску. Близько 40 учасників старанно набували писанкарського уміння та досвіду.
Майстер-клас , організований 2-м Відділом Організації Оборони Лемківщини в Йонкерсі, вела його нова членкиня Бася Барна-Андрушко. Зараз вона мешкає у Ярдлі, Пенсільванія, але виростала у Йонкерсі, НЙ, де і стала визнаним майстром-писанкарем. Цього разу вона демонструвала “розтягнуту крапельку" - унікальну лемківську техніку, застосовуючи простий писачок-шпильку.
Учасники прибули звідусіль - навіть з Пассейку в Нью Джерсі та Монро в Коннектікуті, і група зібралась різноманітна - молоді і старші, жінки,чоловіки та діти, ветерани та новички. І - на диво-в короткому часі кожен зумів створити свій власний орнамент. Більше того, майже кожен з них від'їжджав додому з "писанкарським набором" з воску, підігрівача і писачка, аби більше нових писанок народились вдома.
Особлива подяка належиться Панотцеві Кирилу Ангелову за представлення залу, волонтерам Лесі Козіцькій та Марійці Шматолосі, які так сумлінно допомагали Басі, Андрієві Хомику за рекламу та членам ООЛ - Марку Гованському, Стафанові та Терезі Капітулам, що організували таке чудове предсвяточне дійство і зафундували печиво та каву.
Діана Райлі, пресс-секретар ООЛ. Переклад Андрія Хомика
Аби побачити більше знимок - відвідайте наш Фото-Альбом
